fbpx
Головна

Життєві історії

Цього року в училищі була зустріч випускників. Музику було чутно на все містечко. На високих підборах гарна молода жінка вела гарненьку дівчинку за ручку. Поряд зупинилося авто, з нього вийшов Сергій. Коли побачив Марію, не міг відвести погляд. Марія байдуже глянула на цього багатого красеня і звернула в сусідню вулицю. Цілий вечір у Марії дзвенів телефон, але вона не відповідала, усі знайомі розповідали, що її по всьому містечку шукає Сергій, тоді жінка просто вимкнула телефон
Життєві історії 0
Своє перше кохання Марія зустріла, коли навчалася в училищі на бухгалтера. В гуртожитку вона проводила майже весь час. Коли подруги їздили додому, вона залишалася на вихідні одна, в
Вже два місяці мені телефонує велика родина моєї бабусі. Родичі не знають телефон моєї мами, адже вона зі своїм другим чоловіком живе в Європі, тому просять мене, щоб я мала совість і приїжджала доглядати стареньку. А навіщо мені все це? Я ні бабусі, ні спадку не хочу
Життєві історії 0
– Бабуся моя була дуже недоброю людиною, в якихось моментах навіть занадто, – розповідає 33-річна Віра. – Мама розлучилася з чоловіком, моїм батьком, дуже рано, я тоді ще
Олег відремонтував паркан, сховав інструмент, щоб вночі за ним повернутися. Коли він закінчив роботу, то Віра Данилівна запросила його в будинок, пригостила його молоком і булочками. Поки Олег їв, вона розповіла йому, що у неї був син, але багато років його вже немає. А коли Олег побачив фото, йому стало за себе дуже соромно
Життєві історії 0
Віра Данилівна поверталася з магазину. В руках у неї була сумка з хлібом та булочками до чаю. Вона неквапливо брела по вулицях свого рідного села. Поспішати їй було
На роботі я була великою начальницею багато років, всі люди поважали мене, кожен хотів зі мною познайомитися. А пів року назад мене шикарно провели на пенсію, відтоді усі забули дорогу до мого дому. Тепер я згадала про своїх дітей, але вони мені не дзвонять, не кличуть до себе в гості. Я дуже шкодую про той день, коли так швидко сама покинула батьків
Життєві історії 0
В той час коли ми усі ще молоді, то на багато чого не звертаємо особливо уваги і абсолютно не цінуємо те, що маємо в своєму житті, те що
Я ніколи й подумати не могла, що мій чоловік проміняє мене на іншу жінку. Одного дня він просто сказав, що не кохає мене, що він щасливий з іншою. Тоді він залишив мене з двома малими дітьми. Я стала багато працювати, щоб ми мали що їсти і про особисте життя геть забулася. Діти якось, непомітно для мене, виросли, тепер мають свої сім’ї, та в гості мене ніколи не кличуть. А нещодавно я була в стаціонарі, так всі сусідки в кімнаті мені заздрили, що до мене щодня приходить родина, що я маю свіжу їжу. А я відвертала від них очі, бо розуміла ціну тієї турботи
Життєві історії 0
Я зараз думаю і про те, що, можливо, багатьом людям моя історія здасться не більше ніж незрозумілі скарги вже немолодої жінки, проте нехай так, адже мені зовсім ні
Цього року на Великодні свята мені не вдалося поїхати до мами в село. Мама дуже образилася, а її сестра, моя тітка, мені подзвонила і вичитала як школярку. Додому я і справді їжджу нечасто, але гроші мамі перераховую регулярно. Вона літня людина вже, живе на пенсію, а цих грошей завжди не вистачає. Але родичі постійно мені дорікають, що я їй не допомагаю, живу і думаю лише про себе, а рідну маму-пенсіонерку кинула
Життєві історії 0
Мені 36 років, я зараз живу в столиці, знімаю квартиру. У мене непогана робота і поки нічого в своєму житті я змінювати не збираюся. Але всі мої родичі
Тринадцять років тому я познайомилася з Мирославом. Його кинула дружина, він сам виховував сина. Дев’ять років я була мамою для Артема, піклувалася про нього, ростила його, а потім цим людям я стала непотрібною, бо Мирослав знайшов собі іншу. Найприкріше, що син теж пішов за ним, а мене ніби не впізнає
Життєві історії 0
Мене звати Оксана. Зараз мені тридцять п’ять років, зараз у мене немає сім’ї, тому що два роки тому я розлучилася. Ще зовсім недавно я була не тільки дружиною,
Минулого року, навесні, зовиця позичила у нас з чоловіком 50 тисяч гривень. Хотіли купити старенький тракторець. Живуть вони в селі, мають четверо дітей, там, хто має трактор, живе заможно. От і чоловік Мирослави зібрався людям орати та скородити городи, садити та копати картоплю, заробляти гарні гроші, годувати свою сім’ю. Ми позичати не хотіли, але мати чоловіка щодня дзвонила Гришкові, просила за сестру. Чоловік сказав, що позичить, але Мирослава має писати розписку. Пару місяців справи у них йшли добре, заробляли гроші, а потім трактор зламався, годі й відремонтувати. Тепер Мирослава телефон не бере, усі мовчать, гроші віддавати нам не збираються. Гришко вже зібрався йти до юриста, але мати просить не псувати стосунки в родині, вона сама віддаватиме нам щопенсії по гривень 500
Життєві історії 0
– Так одразу було все зрозуміло, що гроші Мирослава ці не поверне, це марно! – розповідає 35-річна Галина. – Для них 50 тисяч гривень – це ціле багатство.
З чоловіком ми прожили 20 років, у нас вже дорослі діти і їм вже неважливо, чи будемо ми з їхнім батьком жити разом. Але я все ніяк не наважуюся піти від чоловіка, хоча у мене вже давно є інший
Життєві історії 0
Так вийшло, що я ще з дитинства дуже любила писати вірші. Мої вірші навіть кілька разів в газеті друкували. Вірші я писала і коли вчилася в школі, і
Я у батьків єдина донька, а вони мене нічим не забезпечили. Невже не можна було хоч якось подбати про моє майбутнє, може і моє сімейне життя склалося б по-іншому. У них немає ні дачі, ні накопичень, живуть від зарплати до зарплати. Я розумію, що купити квартиру у них нема за що, але вирішити питання раніше вони цілком собі могли
Життєві історії 0
Моє сімейне життя не склалося, я розлучилася. На руках у мене була дитина. Житла свого у мене не було, у нашій країні заробити на окреме житло не так-то

You cannot copy content of this page