fbpx
Життєві історії
У січні, 13 числа, в нашої доньки був день народження, їй 5 років. Свекруха з села подзвонила, сказала, щоб ми до неї приїхали, бо вона всю родину запрошує до себе. Ми з чоловіком пояснили, що бажання святкувати немає, до себе лише запросимо дітей. Мати чоловіка й слухати не хотіла, відразу поклала телефон. А 13, коли ми сиділи за столом з гостями, свекруха знову набрала нас, розмовляла сердито

В той період, коли моя мама ближче познайомилася зі своєю свахою, моєю власною свекрухою, то сказала мені, що дуже добре, що ми не живемо разом з нею, що я окремо від неї живу, адже вона дуже непроста людина.

Жили ми з моїм чоловіком Петром в моїй квартирі, мені її батьки ще до шлюбу купили.

Та свекруха і по телефону могла нами добре покомандувати, вважала, що вона має право на це, бо мама.

Вона ще відразу не могла змиритися з тим, що син живе в місті, а не привів дружину додому в село, у її хату, де їй хотілося абсолютно усе контролювати.

Її донька, моя зовиця Мирослава, живе в селі, в хаті з чоловіком, знайшла собі роботу, близько біля матері.

Мама Петра хотіла, щоб ми з її сином теж жили близько біля неї, щоб вона могла й нас вчити, як жити і бути в курсі всіх наших сімейних справ.

Свекруха хотіла, щоб все було на її лад. Наприклад купимо диван, і маємо сказати їй, скільки за нього заплатили. А тоді мама нам розповідає, що можна просто купити ліжко і два стільці. Так і дешево буде і добре усім, та й по місцю виходить те саме.

А нещодавно в нашої доньки мав бути ювілей.

Їй виповнювалося 5 років. Мама чоловіка сказала, щоб ми день народження онучки святкували в неї, адже вона хоче запросити всю свою родину.

Вона переконувала, що в селі буде добре усім, а ми зберемося в її теплій хаті.

Ми з чоловіком сказали, що тут у доньки друзі є тут, дівчатка і хлопчики, з якими вона грається на вулиці й в садочку.

Ми пояснили їй, що хочемо зробити день народження без великих гулянок, для того настрою немає, а просто хочемо запросити діток, щоб вони якусь годину-другу провели разом, замовити тортик і я приготувала б пару страв саме для дітей, дорослих запрошувати не хочемо.

Але, якщо родина хоче привітати донечку, то нехай приїжджає, ми нікому не відмовимо, усям раді будемо.

Але запрошувати не збираємося, настрою, як такого, для святкування немає, складні часи зараз в усіх людей, не до гулянок.

Та мама чоловіка сказала, що іншого чути не хоче, вона так вирішила і все, її не переконати в протилежному.

Після цього свекруха просто поклала телефон і більше ми до неї додзвонитися не могли.

Тоді подзвонили сестрі чоловіка і сказали, що запрошуємо її з сім’єю і маму до нас, більше з родини нікого запрошувати не будемо, лише моїх батьків.

Та й зовиця сказала, що мама вже гостей запросила, вся родина прийде і аніматор якийсь буде. Ми дзвонили, але свекруха знову не брала телефон.

А в день народження доньки, коли ми всі зібралися з гостями за святковим столом нас набрала мама чоловіка:

– Як ви ще вдома. А чому не приїхали, вже вся родина за столом, я 2 дні тут страви готувала для свята. Стільки продуктів витратила і грошей, совісті у вас немає, – сказала мама і поклала телефон.

А вранці прийшло від неї повідомлення:

“Або поверніть мені гроші, які я витратила на свято, або забудьте, що в вас є мама і бабуся.”

Ми написали лише одне слово:

“Забули”.

Адже вже не знаємо, як з нею розмовляти. Надіємося, що мама сама все зрозуміє.

Ну що ми зробили не так? Хіба можна вести себе так дорослій людині? Для чого псувати стосунки в нашій сім’ї і родині?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page