Мої діти мене дуже розчарували, бо показали своє справжнє відношення до мене, я від них такого не чекала.
Я спеціально приїхала з Іспанії додому, всього на 10 днів, щоб з дітьми на Святвечір побути, а вони не прийшли до мене, знайшли більш важливі справи.
Ввечері 6-го січня я накрила стіл, приготувала всі 12 страв, поглядала то на годинник, то на телефон, але жодної звісточки від дітей не було.
І старший син Олексій, і донька Оксана обіцяли, що прийдуть разом з своїми сім’ями до мене, але передумали.
В восьмій годині вечора я зрозуміла, що ніхто до мене не прийде, і я розплакалася.
А я приготувала і дітям, і внукам подарунки – доньці і сину поклала в конверт по 500 євро, а внукам по 50, і також накупила різних смаколиків для них.
Я ж заради них я приїхала з-за кордону, щоб в цей святковий час побути з рідними людьми.
В Іспанії я вже 14 років, за цей час обом дітям купила по квартирі
А вони замість того, щоб дякую сказати, почали скаржитися, що одна кімната це мало, тепер треба думати про придбання просторішого житла.
Зрозуміло, про їхнє розширення мала подбати я.
Але я вирішила інакше – спочатку я свій будинок до ладу приведу, щоб мала куди повернутися, бо не раз чула розповіді заробітчанок, які все віддавали дітям, а потім залишилися при своїх інтересах.
Я вирішила подбати і про себе, а потім, якщо залишаться кошти, допоможу дітям.
Але коштів не залишається, бо ремонт будинку плавно переріс в перебудову, і вже три роки я вкладаю в будову і ремонт.
Дітям це не сподобалося, вони не розуміють, навіщо мені такий великий будинок одній, в той час, як вони туляться в однокімнатних квартирах.
До мене в село ніхто з них переїжджати не хоче, тому вони вважають ремонт будинку марною тратою грошей.
Не зважаючи на їхнє обурення, і син, і донька пообіцяли, що прийдуть до мене 6-го січня, але не прийшли, хоча я готувалася, стіл накрила.
Я зателефонувала синові, питаю, де вони, а він каже – мамо, пробач, теща в гості приїхала, нас не буде, завтра заїдемо.
А донька взагалі від мене слухавку не взяла, а перетелефонувала аж 7-го ввечері, сказала, що до неї друзі в гості прийшли.
Сказати, що я засмучена, це нічого не сказати, не розумію, за що діти так зі мною?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую