fbpx
Чоловік покинув мене з малою дитиною. А коли йшов, то сказав, що дуже шкодує, що одружився зі мною. Я довго сумувала, а потім згадала про свого одногрупника, якому я колись дуже подобалася. Я стала розпитувати про нього людей, дізналася, що він зараз багата людина і вирішила, що потрібно діяти, адже я теж маю право на жіноче щастя
З Артемом ми зустрічалися десь пів року. А потім я дізналася, що скоро стану матусею, адже чекаю дитину. Коли я про це сказала коханому, він без роздумів зробив
15 років ми з Миколою прожили у шлюбі. А якось ввечері він сказав, щоб я присіла і став розповідати мені, що він втомився від такого життя, а я стала йому якоюсь зовсім не цікавою. Того вечора чоловік став збирати свої речі і поїхав на заробітки. Весь час він телефонував лише дітям, зі мною розмовляти не хотів. Минуло багато часу і якось я зустріла його на святі у наших друзів, мені важко було повірити в те, що це мій Микола
З Миколою я познайомилася ще коли навчалася в інституті, почали зустрічатись і зрозуміли, що один без одного вже не зможемо тепер ні хвилини, нам було добре разом. Як
Коли мені виповнилося 30 років, я зрозуміла, що можу залишитися старою дівою, бо заміж мене ніхто не кликав. Потім я познайомилася з чоловіком, який був старший за мене на 25 років, у нього було троє дітей. Він вперше й покликав мене заміж і я задумалася
Якось так вийшло, що в роки своєї радісної юності я була сповнена яскравих мрій – спочатку, про золоту медаль, потім про червоний диплом, аспірантуру і так далі, все
Якось я приїхала в гості до брата, Іван метушиться, стіл накриває, а невістка Галя сидить за столом і не ворухнеться! Я кажу – може, допомогти треба, незручно якось, Іван бігає, ми сидимо. Ось тут вона мені і каже – хочеш, мовляв, допомагай, а я не збираюся. Я їй намагалася пояснити, що ні до чого доброго така поведінка не призведе, але вона мене не слухає
– Моя зовиця Галина по дому принципово нічого не робить! Взагалі! – обурено розповідає 30-річна Любов. – Не прибирає, не пере, не готує! Після роботи займається виключно своїми
У нас з чоловіком були в сім’ї негаразди, ще й грошей дуже не вистачало, рахували кожну копієчку. І тут мама мені телефонує: “Ну що, ви там зовсім без грошей сидите, чи ще якась копійка залишилася? Останню цибулину без солі вже доїли чи ще ні, можливо, пощастило і ще щось там маєте?” Я відповіла мамі, що в нас все добре і поклала телефон. Це неправда, звісно, зуб мене турбує, але я нікуди не йду, бо зовсім грошей немає. Та мамі я ніколи не розказую про свої проблеми, бо в неї то гроші є, вона лише з нас сміється
– В мене з моїм чоловіком зараз такий непростий період в житті, а тут ще й мати дзвонить мені і таким недобрим голоском запитує – ну що, ви
Ми готуємося до весілля, гостей у нас набирається близько 200 осіб, причому більша частина запрошених буде з боку нареченого. Всіх цих людей бажає бачити на весіллі не наречений, а його батьки. Але найцікавіше те, що оплачувати частування цих гостей свекри не мають наміру. І мені, і моїм батькам ця ситуація, звичайно, неприємна, і ми не знаємо, як правильно поступити
З Олександром ми зараз активно готуємося до весілля. Ми доволі дорослі люди, мені 25 років, нареченому – 28. Зрозуміло, що у нас є своє бачення, як провести цей
Ганна несла з магазину дві важкі сумки, раптом хтось її окликнув. То була Зоряна. Жінка запитала, чи не допомогти їй піднести сумки додому. А потім сама взяла продукти і сказала, що допоможе. Кілька хвилин дві жінки мовчали, а потім першою почала розмову Ганна. – Невже ти пробачила мене, Зорянко, – запитала винувато вона. – Я ж тобі життя зіпсувала, он ти до сорока років заміж так і не вийшла. Якби ж я тоді не заборонила Андрієві з тобою одружуватися. Але ти зрозумій мене, ти була бідною сиротою, а я хотіла для свого сина кращої долі
Ганна зранку прокинулася з думкою, що сьогодні треба купити продуктів, бо ж наближається велике свято. Хутко одяглася і пішла в місцевий магазин, поверталася додому дуже розчарованою, бо всі
Зять зовсім не забезпечує ні дочку, ні їхню спільну дитину, ми з чоловіком їх практично утримуємо. А нещодавно донька повідомила, що розлучається і переїжджає до нас. Тепер мало того, що їх забезпечувати потрібно буде, так ще і ввечері після роботи з дитиною сидіти. Жити ж доведеться в одній квартирі. З іншого боку, ну не вижену ж я дочку з онуком на вулицю, і саме на це вона і розраховує
– От мої слова і справдилися – донька хоче розлучатися! – зітхає 50-річна Валерія Дмитрівна. – От чим вона думала, ми ж її попереджали, а вона лише тепер
З Павлом ми разом вже майже рік, я чекала, що от-от він зробить мені пропозицію. Але вести мене в РАЦС Павло не поспішає, каже, що спочатку треба пожити разом, перевірити відносини, мовляв, зараз всі так роблять. Цивільний шлюб для мене неприйнятний, і Павло це знає. Сама постановка питання мені дуже не подобається і тепер я не знаю, що маю робити
– Так прикро, що словами не передати! – ділиться 28-річна Ксенія. – З Павлом ми зустрічаємося майже рік, і я, чесно кажучи, чекала, що скоро він зробить мені
Марія і сама не знає чому, але на наступний день вона сіла в автобус і поїхала в те село, де працював її чоловік. Хотіла розповісти йому про зниклі гроші, а заодно подивитися, як всі ці роки живе її чоловік. Сам він завжди розповідав, що для їхньої бригади виділили невелику хатинку на околиці, от вони всі разом там і живуть. Але в будинку Марія свого чоловіка не знайшла, бо він вже давно жив в селі у іншої жінки
Марія вже звикла, що чоловік їздить на заробітки і його по кілька місяців немає вдома. А що вдієш, в селі з роботою дуже важко. А тут, відносно недалеко,

You cannot copy content of this page