fbpx
Життєві історії
В Польщу на заробітки я поїхала ще 4 роки тому, коли зрозуміла, що боргів назбиралося вже стільки, що віддати не зможу. З часом я почала зустрічатися з поляком і згодом переїхала жити до Анджея, у нього була своя трикімнатна квартира у Варшаві. Та проблема виникла там, де я її зовсім не чекала, і тепер переді мною стоїть нелегкий вибір

Я ніколи не думала, що опинюся перед таким непростим вибором, мені зараз треба обирати між особистим щастям і своєю дитиною.

Справа в тому, що чоловік, який зробив мені пропозицію, не готовий прийняти мого сина.

Знаю, що зараз більшість жінок накинеться на мене зі словами – а що тут думати? Але не все так просто.

В Польщі я працюю вже чотири роки. Поїхала на заробітки коли зрозуміла, що боргів назбиралося вже стільки, що віддати не зможу.

Я розлучена, сама виховую сина, якому зараз 12 років.

Мій колишній чоловік особливо нічим нам не допомагає, єдине, що він робив, це брав інколи сина на вихідні і купував йому все, що той захоче.

Але їжа, одяг, шкільне приладдя для дитини – все було на мені.

А я отримувала всього вісім тисяч гривень. Якби не мамина пенсія (після розлучення я повернулася до мами), я навіть не знаю як би ми виживали.

А якось у нас зламався холодильник. Треба було купувати новий, а грошей не було.

Я взяла його в кредит, а потім був ще один кредит – на ремонт в ванній кімнаті, одним словом, я зрозуміла, що не справляюся.

Поговорила я з мамою, кажу, що хочу розраховуватися з роботи і їхати в Польщу на заробітки.

Вона не хотіла мене відпускати, але зрештою мої аргументи про наші борги її переконали, і мама погодилася залишитися з онуком, а я поїхала.

Влаштувалася я спочатку на завод.  Всю зміну треба було відстояти на ногах, додому я приходила дуже втомлена.

Жила я на той час в гуртожитку з ще кількома заробітчанками з України.

Потім знайшла роботу в магазині продавцем.

Життя закрутилося в новому місці.

З часом я почала зустрічатися з поляком і згодом переїхала жити до Анджея, у нього була своя трикімнатна квартира у Варшаві.

Згодом Анджей зробив мені пропозицію, і я обіцяла подумати.

А тут в Україні почалася війна. Мама з сином відразу переїхали до нас.

Спочатку Анджей не мав нічого проти, але з часом я стала помічати, що його роздратування лише зростає.

Я прямо питала його, що не так, а він заспокоював мене, що все добре, та я розуміла, що Анджею таке життя не підходить. Він хоче бути зі мною, але не з моєю родиною.

Через знайомих я дізналася як оформитися в Польщі як біженці і отримати соціальне житло і допомогу.

Ми з’їхали від Анджея. Тепер живемо в гуртожитку, умови не найкращі, але я впевнена, що так буде краще для всіх.

Анджей і далі пропонує мені виходити за нього заміж, але він сподівається, що в Україні все налагодиться і моя мама з сином зможуть повернутися додому.

Та я йому пояснила, що я теж повернусь разом з ними.

А поки працюю в Польщі і молюся, щоб в Україні швидше настав мир.

Анджей приходить до мене щодня, каже, що любить, і що ми з ним могли б стати чудовою парою.

Він не полишає надії, що я вийду за нього заміж. Анджей каже, що я ж залишала сина з мамою, коли їхала в Польщу, і нічого. А тепер що змінилося?

Мені він теж дуже подобається, і більше за все на світі я б хотіла стати його дружиною. Та я не можу залишити сина.

Що робити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page