Головна

Життєві історії

Мамо, ну чого ти не можеш зрозуміти? Ображаєшся на рівному місці. Ми не зможемо приїхати до тебе на свята, занадто багато роботи. А потім Ірина захотіла в Буковель їхати, ми вже навіть готель забронювали. Син ще продовжував щось у слухавку говорити, але Ніна його не чула, бо сльози так рясно текли з її очей, що жінка вже і зупинитися не могла. От що вона своєму сину зробила, чим не вгодила, що він навідріз відмовляється до неї приїжджати
Життєві історії 0
– Мамо, ну чого ти не можеш зрозуміти? Ображаєшся на рівному місці. Ми не зможемо приїхати до тебе на свята, занадто багато роботи. А потім Ірина захотіла в
Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд дар мови пропав, а потім я таки рішуче відповіла: – Проти, звичайно. Не розумію, чим вам не подобається та квартира, в якій ви зараз живете? Ви б радіти мали, що все так добре склалося, – кажу, але голос мій уже звучав на підвищених тонах
Життєві історії 0
– Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на
Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день, – заявила мені донька, коли я покликала її з чоловіком і онуками на свій день народження. Мені так прикро було, що словами не передати. Я ж не планувала грандіозних святкувань, не хотіла ніяких подарунків, а просто хотіла в цей особливий для неї день зігрітися теплом рідних людей. Але ніхто з дітей так і не приїхав
Життєві історії 0
– Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день, – заявила мені донька, коли я покликала її з чоловіком і онуками на свій
Ти ж розумієш, що осоромила нас на все село! – нахмурився батько. – Не ображайся, Світлано, але в селі тобі залишатися не можна, нас люди засміють. Батько не жартував. Але і не відмовився зовсім від дочки і онука. Тому винайняв для Світлани невелику однокімнатну квартиру в місті. До декрету дівчина ще працювала, а потім настав такий час, що вона просто не уявляла, що їй робити далі. Вранці 31 грудня Світлана побачила, що її єдині зимові чоботи порвалися. Ще й підошва відпала. Вони були дуже старі, але вона носила їх, бо це був єдиний зручний і теплий варіант з того взуття, що у неї було. І хоча в неї майже не було грошей, вирішила йти до майстра, який зможе їй допомогти
Життєві історії 0
Світлана була геть спустошеною. Вона навіть не уявляла, що має робити далі. Вона ж планувала заміж виходити, але наречений втік, щойно почув про дитину. 19-річна дівчина в розпачі
Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну сестру, якій зараз нема де подітися, – мама прийшла до мене з самого ранку в суботу, щоб переконати мене, що я по-родинному маю прийняти у себе сестру. Мені 40 років, я сама живу у великій двокімнатній квартирі. Це житло в свій час допомогли купити мені батьки, які додали приблизно 25 відсотків її вартості. Решту суми за квартиру сплатила я сама. Проте, зараз мама вважає, що має право заселити до мене сестру
Життєві історії 0
– Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну сестру, якій зараз нема де подітися, – мама прийшла до мене з самого ранку
То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? – ображено питає мене донька. – В якійсь мірі, так, – чесно зізнаюся. Ірина опустила голову і деякий час мовчала. – Чай будеш? – Ні, краще зроби мені каву, – кажу. – Витягни з сумки, я привезла італійську. Дочка незадоволено пішла робити каву, а я сиділа за столом, згадувала своє минули, і хотіла сама для себе розібратися, чому ж мені Італія видалася кращою, ніж дім рідний
Життєві історії 0
– То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? – ображено питає мене донька. – В якійсь мірі, так, – чесно зізнаюся. Ірина опустила
Віра повернулася додому і почула новину: її колишній чоловік, який кинув її заради іншої, тепер залишився сам, та ще й з дитиною. Що робити, Віра не знала, але оскільки вона так і не забула Богдана, то вирішила піти до нього, щоб самій переконатися, що ці новини не вигадка
Життєві історії 0
Наважилася на заробітки Віра тільки тоді, як втратила чоловіка. Ні, він живий-здоровий, просто в один момент її коханий Богдан заявив, що більше її не любить і що у
Як тільки запахло Різдвом, всі родичі з села, наче змовилися, стали мені телефонувати. Але телефонують кожен окремо. – Хочемо до тебе в місто приїхати, погостювати, гостинців привезти з села, скучили дуже. Я така здивована була, що й не знала, як з ними говорити, бо вже не пам’ятала хто і ким мені являється. Я ж коли жила в селі, то вся родина від мене відвернулася, бо я бідова була
Життєві історії 0
Так склалося життя, що я залишилася без чоловіка дуже давно. Та згадую свого Іванка й досі – такий він у мене був мені любий та милий, що й
Коли друга дружина подала на розлучення і забрала в Ігоря велику частину майна, він повернувся в село до батьків, адже більше свого житла не мав. Відтоді він став ходити до колишньої дружини та дітей і проситися назад, вибачатися, що залишив їх колись. – Якщо залишишся жити в селі, ми будемо твоїми сусідами, – сказала Оксана. – Тільки не думай, що все знову стане як раніше. Та чим довше Ігор жив в селі, тим більше родина стала його шкодувати, а від Оксани відвертатися
Життєві історії 0
Ігор ніколи не любив своє село. Маленький двір, стара хатина, покрита іржавим дахом. Бездоріжжя та шум птахів, які нагадували про те, як давно він залишив цей куточок землі.
Своїй подрузі Марії я ніколи не заздрила, вона мені як сестра була. Але я не могла збагнути – як вона аж так доробилася в Греції? Я теж була на заробітках, в Італії, але я навіть близько того не маю, що має Марія. Не розумію, може то в Греції заробітки більші, чи справа таки в наших дітях
Життєві історії 0
Я пам’ятаю, як усе почалося. 40 років тому, коли ми тільки переїхали в новий будинок, з Марією ми стали сусідками і подругами відразу. Спільне життя в одному під’їзді,

You cannot copy content of this page