op

– Олексію, мені в село треба поїхати. Може підвезеш? – несміливо запитала Анна свого чоловіка. Той відразу насупився: – А чого тобі туди їхати? Що, минуле не відпускає?

– Твоя мама може і в літній кухні пожити, – каже Лариса, моя невістка. – Я не можу їй цього сказати. Вона ж образиться, – проситься мій син

– Я не піду на це весілля, і ніколи не прийму батькову дружину, а його самого я і знати не хочу, – заявила моя внучка. Лілі 20 років,

– Що ти тут робиш? – питаю я з подивом Ніну, дочку свою. – Хіба не бачиш? Гроші рахую, – відповідає вона спокійно. – Чиї гроші? – Твої.

– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре, – кажу. – А ти куди? – Я по справах, але на обід буду.

– Не погано наші батьки влаштувалися, – кажу я своєму чоловікові, збираючи валізи і готуючись до переїзду. – Шо мій тато, що твоя мама – то два чоботи

– Кароліно, до тебе прийшли, – гукнула на роботі жінку співробітниця. – Хто? – здивовано перепитала та. – Не знаю. Якийсь чоловік. Піди і сама подивися. Кароліна вийшла

– Ти хочеш сказати, що ти останні гроші витратила на цю ганчірку? – Іван не тямився від злості. – Іване, це сукня. Такої у мене ще ніколи не

Ярослав з Лесею готувалися до прийому важливих гостей. Їхня єдина донечка оголосила, що заміж збирається. А коли батько і мати сказали, що добре було б хоча б майбутнім

– Тетяно, я сьогодні до вас у гості прийду, так що чекайте, – попередила мене мама ще з самого ранку. Я стала готуватися до приходу гості, адже ми