– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік.
– Добре, – кажу. – А ти куди?
– Я по справах, але на обід буду. Так що поквапся.
Чоловік поїхав, а я прийнялася до роботи. Знаю, що моя свекруха любить голубці, тож я швиденько стала і накрутила. Заодно ще борщику зварила, салат, м’ясо запекла.
Мама чоловіка приходить до нас не часто, тому я старалася їй вгодити. Взагалі, вона дуже хороша людина, скромна і надзвичайно приємна.
Живе свекруха окремо, в своїй невеликій однокімнатній квартирі. Вона вже на пенсії, але ніколи не просить у нас грошей, напевно соромиться.
Тому я з чоловіком коли собі купую продукти, то відразу і свекрусі стараюся щось занести. Вона завжди відмовляється, але ж я бачу, що їй потрібно, бо вона сама собі купує лише все найдешевше.
Ми з чоловіком живемо доволі заможно. Маємо свою трикімнатну квартиру, машина є, відпочивати їздимо, одним словом – не бідуємо.
Мої батьки живуть окремо, вони ще обоє працюють, тому моєї допомоги не потребують, навпаки, ще самі часто пересилають посилки і гроші. Так вони відчувають себе потрібними.
А от у свекрухи зовсім інша ситуація, вона на 12 років старша за моїх батьків, її мінімальної пенсії не вистачає навіть для того, щоб себе прогодувати, не те, щоб нам ще допомагати. Але ми з розумінням ставимося до цього, у кого які можливості.
Приїхала свекруха під обід, а надворі лив дощ. Мама вся промокла, я стала їй допомагати зняти мокрий одяг, і зауважила, що у неї і ноги геть мокрі, бо її черевики зовсім порвалися.
Свекрусі стало неприємно від того, що я це помітила, і вона швидко змінила тему – стала мене розпитувати як я, як діти. Про свої справи розповідала, яку вона тепер картину вишиває. Свекруха вишивкою займається – щось на продаж, щось собі, а щось у подарунок.
До мене вона теж не прийшла з пустими руками – принесла вишиту Матір Божу, сказала, що це мені на день народження, який був нещодавно.
Я з вдячністю прийняла у неї вишивку, і поки я її роздивлялася, бачу – свекруха ще конверт мені дає.
– Це тобі подарунок, купиш щось собі від мене, – каже.
Я подякувала і прийняла, бо якби я не взяла ці гроші, то цим би маму образила. Так обережно запитала, звідки у неї гроші, а вона відповіла, що вишила дві картини – одну продала, а одну мені подарувала.
В конверті було аж 2 тисячі гривень. Мама нічого не залишила собі, а все мені віддала.
Тут прийшов мій чоловік. Покликав мене в кімнату, і попросив приміряти черевики, каже, що купив їх мені в подарунок, але якщо не підійдуть, то він зараз поїде і поміняє.
Я так зраділа, що не описати це словами. Взяла новий черевик, приміряла в коридорі до свекрушиного старого, і зрозуміла, що все чудово. Чоловікові я все пояснила, і він мене підтримав.
З коробкою я зайшла на кухню і кажу:
– Ось, мамо. Це вам. Приміряйте, – кажу. – У вас теж нещодавно був день Ангела, Марії, тож прийміть і ви від нас подарунок.
Мама тремтячими руками одягла черевики, і вони виявилися якраз на неї. На її очі набігли сльози, і це були сльози радості.
Але раптом свекруха зняла черевички, склала їх в коробку і повернула нам.
– Вони дуже гарні, але я не можу їх прийняти, – каже.
– Чому? Що не так?
– Тому що вони занадто дорогі.
Тут вже у справу втрутився мій чоловік:
– Не дорожчі, ніж ти, мамо. А якщо подобаються – забирай і носи на здоров’я.
До кінця дня дощ так і не перестав лити. Ми запропонували мамі залишитися у нас заночувати. Заразом ми вибрали найкраще місце, куди поставити її подарунок. Тепер ми маємо свій сімейний оберіг, бо я точно впевнена, що мама чоловіка вишивала це з величезною любов’ю.
Заснула мама швидко. Сонною вона нагадувала дитину, яка потребує турботи і тепла.
Мій чоловік мене похвалив, сказав, що я це гарно придумала. А мені пообіцяв купити ще кращі черевички.
Не забуваймо про своїх літніх батьків, треба про них турбуватися, як колись вони турбувалися про нас.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
