– Тетяно, я сьогодні до вас у гості прийду, так що чекайте, – попередила мене мама ще з самого ранку.
Я стала готуватися до приходу гості, адже ми з мамою не бачилися майже два роки, вона у мене заробітчанка, в Греції працює.
Знаючи характер своєї мами я розуміла, що що-небудь на стіл не поставиш, бо вона і образитися може. Тому я пішла в магазин, купила і червоної рибки, і сиру доброго, щоб не осоромитися перед мамою.
Останній раз коли вона у мене гостювала, їй не сподобалося, що я її пригостила борщем і картоплею з м’ясом, вона так фиркнула, що я не вмію гостей приймати, що цього разу я вже вирішила виправитися.
Мій чоловік тоді був вельми здивований, адже це рідна мама, ми вирішили прийняти її по-домашньому, тим, що самі мали, але в підсумку не вгодили.
– Ну-ну, цікаво, чого це наша “сеньйора” надумала до нас в гості йти. Їй точно щось від нас треба, – каже чоловік.
– Що їй може бути треба? Вона ж з заробітків приїхала. Просто хоче побачитись, – виправдовувала я маму.
Та чоловік був правий. Ми з ним живемо вже 12 років, і він добре вивчив характер моєї мами, тому нічого доброго він від неї не чекав.
Якщо чесно, то я і сама знаю, що у мами характер не цукор, але мама є мама, нічого не поробиш, треба миритися з тим, що є.
Зате у мене чудовий чоловік. Ми з ним все робимо разом, у чоловіка є велика фірма, яку він очолює, а я йому допомагаю. Так що гроші у нас є, і на мамині євро я ніколи не чекала.
Ми з чоловіком самі збудували собі заміський будинок, в який лише нещодавно переїхали. Мама ще його не бачила, але вже наслухалася від мого молодшого брата про те, в якому шикарному домі тепер я живу.
Мій брат – це взагалі окрема історія. Він так живе, ніби всі йому щось винні, особливо наша мама. Вона йому і квартиру купила, і машину, а йому все мало.
За мої успіхи він точно не порадів, але я і не засмутилася. Ігор хоч мені і рідний брат, та в мене немає ніякого бажання з ним спілкуватися, бо в нього всі розмови лише про гроші, про те, що їх не вистачає, а ще він дуже любить рахувати, у кого їх більше.
Натхненна розповідями брата, мама прийшла до мене вже накручена. Добре, що хоч цього разу претензій до столу не було.
– Непогано у вас тут, дуже непогано, – якось начебто і похвалила, але зовсім без радості мама. – Правду Ігор казав, що ви шикуєте.
Мені якось від цих її слів стало не по собі, і я вирішила плавно змінити тему – почала розпитувати маму, як її справи, як здоров’я, як Греція.
Мама стала бідкатися, що грошей немає, і що їй треба будинок доробляти, а нема за що.
– Тетяно, я ось чому прийшла – позич мені 8 тисяч євро. Треба майстрам заплатити, щоб до перших морозів і снігу все закінчили. А я поїду у Грецію, і все тобі поверну, хочеш щомісяця буду віддавати тобі по тисячі, а хочеш всі разом привезу на наступний рік як у відпустку приїду.
Мій чоловік глянув на мене таким поглядом, що я відразу все зрозуміла, і вийшов з кімнати.
Я сказала мамі, що не можу позичити їй ці гроші. Такої відповіді вона від мене не чекала.
– Не думала я, що я виростила таку жадібну дочку. У вас он скільки грошей, тобі що, для рідної мами шкода? – питає.
– А як ти їх повертати збираєшся? Якщо ти Ігорю всі гроші віддаєш?
– Значить, цей час, поки не поверну тобі борг, не буду йому нічого давати, – обіцяє мама.
Та мені в це не віриться. Я знаю характер брата. І знаю, які у нього з мамою стосунки. Він від свого не відмовиться. А за що він житиме, якщо мама перестане йому гроші давати?
Мама знову пішла від мене ображеною. Вона всім нашим родичам вже розповіла цю історію і виставила мене не в найкращому світлі.
Чоловік радить не звертати на маму з братом уваги, ми собі самі господарюємо, нічого у них просимо.
А мені неприємна вся ця ситуація. А може я мала позичити мамі гроші? Як гадаєте? Чи я їй нічого не винна?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
