Марія поралася на городі на грядках. Вона покликала в суботу доньок до себе, щоб ті їй допомогли, але дівчатам було не до роботи, вони мали справи важливіше – ділили гроші, які мама привезла з Італії. – І чого ти так стараєшся? Гроші мама мені віддасть, – переконувала старша донька Ірина молодшу. – Це ми ще побачимо, я б на твоєму місці не була такою впевненою, – спокійно відповіла Юля
– І чого ти так стараєшся? Гроші мама мені віддасть, – переконувала старша донька Ірина молодшу. – Це ми ще побачимо, я б на твоєму місці не була
Повідомлення було відправлено з Німеччини. Олена знала, що саме там зараз перебуває її колишня невістка з онуками. Але вона від них не чула жодної звісточки вже кілька років, а тут Ірина сама їй написала. – Мамо, приїжджайте, ми вас зустрінемо і приймемо у себе, – Олена читала в телефоні повідомлення від колишньої невістки, і очам своїм не вірила. Звідки ж вона знає про її лихо? Чому хоче допомогти, якщо з її сином не живе вже років шість
– Мамо, приїжджайте, ми вас зустрінемо і приймемо у себе, – Олена читала в телефоні повідомлення від колишньої невістки, і очам своїм не вірила. Звідки ж вона знає
Зоя і гадки не мала, про що хоче поговорити з нею чоловік, тому допиваючи свою італійську каву в альтанці в холодку, вона сказала, щоб чоловік присів біля неї, випив з нею кави, а тоді можна буде вже говорити. У Петра трусилися руки, він винувато дивився на дружину, і не знав, з чого почати розмову. Зоя дивлячись на нього розуміла, що нічого приємного зараз їй чоловік не скаже. Та вона його і не спішила, навпаки, наче тягнула час, підливаючи йому у чашку смачнезного італійського напою
– Зойко, нам поговорити треба, – обережно сказав Петро своїй дружині, яка лише вчора повернулася з заробітків у відпустку. Зоя і гадки не мала, про що хоче поговорити
Ніна Давидівна сиділа на тій же лавочці під своїм під’їздом, і з острахом чекала повернення свого непутящого сина. Сергій дійшов до того, що не лише сам не заробляв, а ще й забирав у мами всю її пенсію, і якби не сусіди, які їй давали їсти, то вона не знає, як би взагалі прожила. Попри лавочку проходив гарний, молодий чоловік. Він підійшов до Ніни Давидівни, привітався, і сказав, що він Андрій. – Мені мама про вас розповідала. Ви – моя бабуся. Я хочу Вам допомогти, – сказав Андрій і витягнув 500 євро
– Ніно, от навіщо ти голову відвертаєш? В колясці ж твій онук, як не крути, – картала одна сусідка іншу, намагаючись присоромити. Але Ніна Давидівна навіть не думала
На хрестинах дитини зовиці свекруха мене неабияк здивувала. Я на це свято вже йшла дещо накручена, бо перед тим мені подруга сказала, що внуки від доньки – це справжні внуки, а від сина – так собі. Я дуже хвилювалася, і не даремно, бо коли дійшла справа до подарунків, то свекруха витягла коробочку, в якій був золотий ланцюжок і золотий хрестик, і подарувала це новонародженому онуку
На хрестинах дитини зовиці свекруха мене неабияк здивувала. Я на це свято вже йшла дещо накручена, бо перед тим мені подруга свекрухи сказала, що внуки від доньки –
Автобус додому їхав дуже швидко, навіть кордон всього за годину пройшли, на що і самі водії не сподівалися. Надія не спала, в голові перебирала, чи усім дітям і внукам вона гостинці купила, чи часом когось не забула, адже вдома її не було 4 роки. Як же вона скучила за усіма. Та заробітчанка навіть не уявляла, яка новина вдома на неї чекає
Автобус додому їхав дуже швидко, навіть кордон всього за годину пройшли, на що і самі водії не сподівалися. Надія не спала, в голові перебирала, чи усім дітям і
Свій 45-річний ювілей Ганна не думала святкувати, бо не було з ким, та й настрою не було теж. Але брат Іван закомандував, що треба раз в житті сестрі свято зробити, і покликав до них додому їхніх родичів, найближчих сусідів, та кількох своїх друзів. Серед них був Ярослав. На вигляд він був років на 10 старшим за Ганну, але всі помітили, що весь вечір він не зводив з Ганни очей
– Ганно, нам поговорити треба. Ти не думай, я тебе не проганяю, це і твій дім, живи тут скільки хочеш, але я пропоную тобі про себе подумати, –
До весілля залишалося зовсім небагато часу, Макар розумів, що йому швидше за все не вдасться переконати сина запросити рідну маму на весілля. Але Уляна сама винна, бо без жалю кинула його і сина, а сама в Італію подалася щастя шукати. – Вона – твоя мама. Синку, треба, щоб мама була на весіллі. Ти їх хоч зателефонуй, а вона сама вирішить – приїде чи не приїде, – намагався вмовити Макар сина, але той вперто стояв на своєму – жінки, яка називається його мамою, на своєму весіллі він бачити не хоче
– Вона – твоя мама. Синку, треба, щоб мама була на весіллі. Ти їх хоч зателефонуй, а вона сама вирішить – приїде чи не приїде, – намагався вмовити
Свій старий будинок я не облаштувала ще, там навіть води в хаті нема, бо я постійно допомагала донькам, всі гроші їм відправляла. І тепер, коли я приїхала, я змушена жити з кимось з своїх дітей. Але обидві мої дочки дали чітко зрозуміти, що зі мною вони жити не хочуть
– Ти знов на ринок ходила, мамо? Ну навіщо тобі стільки всього? – картає мене моя молодша донька, у якої я зараз живу. – Та я ж лише
Ольга похапцем збиралася додому, бо її син зателефонував їй в Італію і сказав, що буде одружуватися. Наречена дитину чекає, відтягувати вже нема куди, тому треба робити весілля. “Добре, що я хоч квартиру встигла купити”, – раділа Ольга і уявляла, як вона вручить на весіллі молодятам ключі від їхнього помешкання, і навіть не уявляла, який сюрприз на неї вдома чекає
Ольга похапцем збиралася додому, бо її син зателефонував їй в Італію і сказав, що буде одружуватися. Наречена дитину чекає, відтягувати вже нема куди, тому треба робити весілля. “Добре,

You cannot copy content of this page