На хрестинах дитини зовиці свекруха мене неабияк здивувала. Я на це свято вже йшла дещо накручена, бо перед тим мені подруга свекрухи сказала, що внуки від доньки – це справжні внуки, а від сина – так собі.
У мого чоловіка є сестра Юля, яка з певних причин довго не виходила заміж, тому єдиним онуком у свекрів був наш син.
Я вийшла заміж доволі рано. Батьки чоловіка ставилися до мене як до рідної дочки, тож стосунки між нами були доволі добрими.
Мама мого чоловіка ніколи до мене не чіплялася і не роздавала порад, якщо я не просила. Якщо вона хотіла щось сказати, робила це дуже обережно, щоб не образити. Вікторію Сергіївну я поважала і ставилася до неї як до матері.
Із сестрою чоловіка, Юлею, я теж легко порозумілася, адже ми були приблизно одного віку. Ми з нею стали подругами.
Через три роки після весілля у нас народилася дитина. Батьки чоловіка дуже добре ставилися до онука. Вони були щасливі, що у нашій сім’ї з’явилося поповнення. Свекри часто купували нашому сину подарунки та забирали його до себе з ночівлею.
Юля чомусь народжувати не поспішала. Свекруха їй постійно говорила про те, що годинник цокає – потім можуть бути проблеми. Проте Юля не була готова проміняти свою кар’єру на памперсb та сорочечки. Вона жила для себе, і прямо говорила усім, що їй таке життя подобається.
Та нещодавно Юля таки вийшла заміж, і ми дізнаємося, що сестра чоловіка чекає дитину. Свекри були на сьомому небі від щастя. Навіть мій син чекав на поповнення, щоб у майбутньому було з ким гратися.
Ми теж раділи за Юлю, адже ми – одна родина, і діти – це щастя. Я вже навіть підготувала кращі речі нашого сина, щоб віддати їх зовиці, а також прикупила багато нових.
Якось я зустріла подругу своєї свекрухи, а вона мені каже:
– Ну що там, свекруха готується до народження справжнього онука?
– Про що ви? Як це “справжнього”? – здивувалася я.
Тітка Тамара не розгубилася, і пояснила мені прямо, як є:
– Ну, онуки від рідної дочки справжні, а від невістки… Сама розумієш!
Чесно кажучи, я була ошелешена почутим. Я ніколи про це не думала, адже мама мого чоловіка завжди дуже добре ставилася і до мене, і до мого сина. Однак слова її подруги чомусь засіли в моїй голові і не давали мені спокою.
І ось народився племінник, нас усіх покликали на хрестини. Я дуже хвилювалася, і не даремно, бо коли дійшла справа до подарунків, то свекруха витягла коробочку, в якій був золотий ланцюжок і золотий хрестик, і подарувала це новонародженому онуку.
“Почалося…”, – подумала я собі. Настрій у мене впав, і до кінця свята я вже сиділа мовчки і спостерігала, як свекруха не відходить від немовляти, і яка вона щаслива.
Я вже встигла добряче засмутитися, але бачу, на шиї у мого сина такий же ланцюжок з хрестиком, як у маленького племінника. Я здивовано запитала, звідки у нього це, а син відповів, що бабуся подарувала.
З’ясувалося, що моя свекруха купила два однакові подарунки. Як вона сама потім сказала: “Тепер у мене два любимі онуки, вдвічі більше любові і радості”.
Я щаслива, що моя свекруха не має такого поділу – на онуків від доньки і онуків від сина. Вона до всіх ставиться однаково. І це правильно.
А вам відомі такі випадки, коли дітям від доньки бабуся приділяє більше уваги, ніж дітям від сина? Чи це міф?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
