Не погано наші батьки влаштувалися, – кажу я своєму чоловікові, збираючи валізи і готуючись до переїзду. – Шо мій тато, що твоя мама – то два чоботи пара. – Якось так, – сумно погодився зі мною чоловік. У нас в сім’ї склалася така ситуація, що комусь розповісти – не повірять. Мій батько разом з мамою мого чоловіка заради свого особистого щастя практично нас вигнали на вулицю. І тепер ми змушені переїхати на орендовану квартиру
– Не погано наші батьки влаштувалися, – кажу я своєму чоловікові, збираючи валізи і готуючись до переїзду. – Шо мій тато, що твоя мама – то два чоботи
Кароліна пригадала той день, коли щасливі мама з татом робили входини в свій новий будинок, який вони будували кілька років. Їхня доволі велика сім’я жила з батьками мами, але четверо дітей плюс двоє дорослих аж ніяк не поміщалися в тій невеликій хатинці, що була у бабусі. Коли їхня родина переїхала у свій новий будинок, раділи усі. На входинах було багато людей. В хаті пахло свіжою деревиною і маминою випічкою. Тоді маленька Каролінка подумала, що саме так і виглядає щастя, адже тепер і у неї, і у трьох її братів є своя окрема кімната. Через пів року в їхній хаті знову було багато людей. Мама на столі лежала непорушно, а Каролінка плакала, бо не розуміла, чому матуся на неї не дивиться і нічого їй не відповідає
– Кароліно, до тебе прийшли, – гукнула на роботі жінку співробітниця. – Хто? – здивовано перепитала та. – Не знаю. Якийсь чоловік. Піди і сама подивися. Кароліна вийшла
Всю ніч Ірині не спалося. Їй було дуже образливо від того, що чоловік саме так відреагував на її покупку. Так, сукня не з дешевих, вона за неї заплатила аж 4,5 тисячі гривень, але ж за 20 років їхнього спільного життя з Іваном вона не пам’ятає випадку, щоб він пішов з нею в магазин і купив їй щось нове. Одяг весь у дружини був з секондхенду, на вагу, за кілька гривень. Бо Іван вважав, що нема чого на ці ганчірки так тратитися. Проте, це правило стосувалося лише дружини, на собі він не економив, бо вважав, що він має добре виглядати, адже він ходить між люди, на роботу, а дружина, яка сидить в офісі, не обов’язково має наряджатися
– Ти хочеш сказати, що ти останні гроші витратила на цю ганчірку? – Іван не тямився від злості. – Іване, це сукня. Такої у мене ще ніколи не
В суботу Вероніка приїхала додому з нареченим, а коли щасливі молодята поїхали, Ярослав сказав дружині, що їм треба серйозно поговорити. – Мама нашого зятя – це моя перша дружина. Що будемо робити, Лесю? – Весілля будемо робити, – здивувала своєю відповіддю Ярослава дружина. – Те, що було – це минуле, а ми зараз творимо майбутнє наших дітей. Тому не заважай Вероніці стати щасливою
Ярослав з Лесею готувалися до прийому важливих гостей. Їхня єдина донечка оголосила, що заміж збирається. А коли батько і мати сказали, що добре було б хоча б майбутнім
Ми з чоловіком самі збудували собі заміський будинок, в який лише нещодавно переїхали. Мама ще його не бачила, але вже наслухалася від мого молодшого брата про те, в якому шикарному домі тепер я живу. Мій брат – це взагалі окрема історія. Він так живе, ніби всі йому щось винні, особливо наша мама. Вона йому і квартиру купила, і машину, а йому все мало. За мої успіхи він точно не порадів, але я і не засмутилася. Ігор хоч мені і рідний брат, та в мене немає ніякого бажання з ним спілкуватися, бо в нього всі розмови лише про гроші, про те, що їх не вистачає, а ще він дуже любить рахувати, у кого їх більше. Натхненна розповідями брата, мама прийшла до мене вже накручена
– Тетяно, я сьогодні до вас у гості прийду, так що чекайте, – попередила мене мама ще з самого ранку. Я стала готуватися до приходу гості, адже ми
Я повторюю ще раз – нам від вас нічого не треба! – наголосила я свекрусі. Я поставила слухавку і відразу набрала чоловіка. Попередила, що його батьків найближчим часом я не маю бажання бачити у нас вдома. Пояснювати причину не довелося, бо він і сам все добре знає. Свекруха таки мене не послухала і приїхала в суботу з самого ранку. Відчиняю двері – стоїть вона з тими усіма каструлями, які тоді забрала. Я її в хату не пустила, а чоловікові це не сподобалося
– Ти не ображайся, в житті усяке буває, – каже мені свекруха і питає коли можна зайти до нас у гості. – Не треба до нас іти. До
Мамо, я знаю, що там є у тебе відкладено кілька тисяч, цього на перший внесок має вистачити, – якось заявив Софії Максим. – Навіть якщо ми дамо перший внесок, то звідки ми візьмемо решту суми? Я ж ці гроші багато років складала – гривню до гривні. – А звідки інші батьки гроші беруть? – втрутилася у розмову невістка. – Вони за кордон їдуть, на заробітки! – І справді, мамо. Чому б і тобі не поїхати? – підтримав свою дружину син. – Не можу я зараз поїхати, у мене півтори ставки, випускний клас. – Знову ти чужих дітей на перше місце ставиш, а проблеми рідного сина тобі байдуже. Звичайно, ти ж у нас вчитель року! – став картати Софію син. Жінка розплакалася і пішла в свою кімнату. Слідом за нею зайшла невістка і стала так улесливо говорити
– А мене в Італію син з невісткою відправили, – розповідає Софія таким же заробітчанкам, як і вона сама. – Не ти одна така, ми всі тут, щоб
Одарка вирішила набрати Олега, щоб розповісти йому що сталося. Син довго не брав слухавку, а потім нарешті взяв, але у слухавці почувся жіночий голос. – Чого вам? Не дасте в суботу і поспати. Один день вихідний маємо, і то ви нам його зіпсували, – замість привітання випалила невістка. Ольга дуже не любила свекруху, в село до неї не їздила і чоловіка свого не пускала. Саме через дружину Олег так рідко навідувався до матері, але обоє швидко приїхали, коли почули, що свій будинок мама хоче чужим людям переписати
Теплі вересневі дні, які швидше нагадували літні, якось дуже швидко перетворилися в дощові і сірі. Одарка не дивилася телевізор, не слухала радіо, тому була збентежена таким різким похолоданням.
Зараз моїй старшій доньці 22 роки. Вона закінчила університет, почала працювати. А у мене на рахунку є гарна сума грошей. І я хочу купити квартиру, щоб донька жила окремо. Вибрала чудовий варіант – двокімнатну квартиру покращеного планування, площею 70 квадратів. В той час як ми живемо в двокімнатній квартирі, площею 46 квадратів. Тому чоловік і хоче переїхати. Та я вважаю, що це неправильно, адже гроші на це житло я відкладала з аліментів батька Олесі, отже і житло має бути її
– Якось це недобре виходить, давай мінятися, – заявив мені якось чоловік. – Що саме виходить недобре? Що тобі не подобається? – уточнила я. Чоловік на хвилинку замнувся,
Я потрапила в родину чоловіка і побачила, що є сім’ї з іншими правилами. Свекруха моя категорично проти того, щоб її син робив, як вона каже, жіночу роботу. І якщо спочатку нашого сімейного життя Олег спокійно міг стати і помити тарілку за собою, то зараз, під впливом своєї матері, він мені також заїкнусвя, що це не входить в його чоловічі обов’язки. Мені тут вже стало цікаво, і я попросила його уточнити
– Галино, скільки разів я тобі казала, щоб ти не змушувала мого сина робити жіночу роботу? – каже мені якось свекруха. Я глянула на неї здивованим поглядом: –

You cannot copy content of this page