– Ти не ображайся, в житті усяке буває, – каже мені свекруха і питає коли можна зайти до нас у гості.
– Не треба до нас іти. До того ж, на цих вихідних нас не буде, – різко відповіла я.
– Ну як не треба? Ми з батьком хочемо дещо вам завезти.
– Я повторюю ще раз – нам від вас нічого не треба! – наголосила я свекрусі.
Я поставила слухавку і відразу набрала чоловіка. Попередила, що його батьків найближчим часом я не маю бажання бачити у нас вдома. Пояснювати причину не довелося, бо він і сам все добре знає.
Пів року тому ми з чоловіком вирішили розійтися, і не останню роль в цьому відіграли його батьки.
З Тарасом ми одружилися три роки тому. Мої батьки подбали про мене, і ще до мого одруження придбали двокімнатне житло спеціально для мене. Так що відразу після весілля ми переїхали в своє, і радості нашій не було меж, адже не кожній молодій сім’ї відразу щастить жити окремо.
Ремонт в квартирі був зроблений, основні меблі куплено, залишалися хіба якісь дрібнички, які купили нам свекри. Вони нам привезли коврик в спальню, кілька каструль, телевізор один подарували, і набір ложок та виделок.
Спочатку свекруха в наше життя не втручалася, і я навіть собі подумала, що мені з нею дуже пощастило, адже вона навіть не лізла з своїми порадами, а давала їх лише тоді, коли я попрошу.
А якось ми з Тарасом поїхали до них у гості, і я зовсім випадково почула розмову чоловіка з його мамою.
– Синку, ти у мене такий красивий, а вона – ніяка. Навіть квартира не може згладити цю різницю, – співчутливо бідкалася свекруха.
А мій чоловік замість того, щоб стати на мій захист, мовчав. Я тоді так занервувала, що сказала, що мене голова розболілася, викликала таксі і поїхала додому.
По дорозі я сильно плакала, мені було дуже образливо. Я не неабияка красуня і не модель, але вважаю себе доволі привабливою жінкою. От тільки свекруха, виявляється, вважає мене недостойною її сина.
Коли Тарас прийшов додому, я сказала, що я все чула, а він знову відмовчувався, замість того, щоб мені хоч щось приємне сказати і мене заспокоїти.
Ми так і не поговорили. Після цього наші стосунки почали різко псуватися, і одного разу чоловік повернувся з роботи і сказав, що він йде від мене.
В той же вечір Тарас зібрав свої речі і поїхав до своїх батьків. Візит свекрів не забарився. Свекруха разом з своїм чоловіком приїхали машиною з самого ранку, щоб забрати від мене все, що в свій час вони нам подарували.
Виглядало це дуже некрасиво і неприємно. У мене в каструлі ще були голубці, так свекруха їх викинула в смітник, щоб забрати посудину.
– Якщо я вам так не подобалася, то чого ж ви мовчали з самого початку? – питаю я у неї.
– Бо хотіла, щоб він сам переконався, що ти його не варта, – каже.
Пів року ми з чоловіком не бачилися і не спілкувалися, але і на розлучення не подавали. А потім він повернувся, став просити пробачення, сказав, що любить і не погоджується з тим, що каже його мама.
Я пробачила чоловіка і ми помирилися, бо я досі його люблю. Просто тоді мене неабияк образило те, що він за мене за мене не заступився.
Але між гордістю і любов’ю я вирішила вибрати любов, тому ми знову з’їхалися. І зараз, як і колись, ми живемо разом в моїй квартирі.
Свекруха таки мене не послухала і приїхала в суботу з самого ранку. Відчиняю двері – стоїть вона з тими усіма каструлями, які тоді забрала.
Я її в хату не пустила. Вона що думає, що я за пів року собі каструлю не купила? Не треба мені від неї нічого, вона вже один раз показала, чого вартують її подарунки.
Чоловікові цей мій вчинок не сподобався. Він так і сказав, що я могла б пробачити матір, адже вона першою прийшла миритися.
Пробачити то я пробачила, от тільки ніяких подарунків більше мені від неї не треба.
Ну хіба я не права? Я правильно зробила, як думаєте?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
