В кінці вересня я вирішила поїхати до мами в село. Ця поїздка мені далася важко, бо я чудово знала, що ніхто мене там не чекає крім тата, який дуже любить мене. Сестра маму вже давно проти мене налаштувала, але батьки – є батьки, від них не відмовляються і не залишають на старості років. Тому я накупила гостинців та продуктів багато, маминих улюблених цукерок і татові сорочечку і таки зважилася їхати в село на своєму автомобілі
В кінці вересня я відклала всі свої справи, відпросилася з роботи, дітей залишила на чоловіка, а сама поїхала до своєї мами в село. Я приїхала не відпочивати до
Ні, спав я цю ніч досить добре. Що зараз роблю? Снідаю. Теща кашу для мене приготувала смачну. Яку? Гречану, мамо, все добре у мене, не хвилюйся, – з самого ранку мій чоловік, як завжди звітував перед моєю свекрухою. Він вже хотів закінчувати розмову, а вона все говорила і говорила, чекала поки він вийде з дому і далі їх ніхто не почує: ні я, ні мама моя
Ось так я вранці встав собі сьогодні, як зазвичай. Ні, спав я цю ніч досить добре. Що зараз роблю? Снідаю вже. Теща кашу для мене приготувала смачну. Яку?
Я навіть не думала ніколи, що це може бути правдою, коли люди казали, що як тільки дружина починає заробляти більше за свого чоловіка, то все – їх сімейному щастю і шлюбу кінець. Тому, коли я стрімко підіймалася по кар’єрний сходинках і мене на роботі підвищили тричі на рік, я лише ходила з гордо піднятою головою, бо в офісі нашому у мене ледь не найбільша зарплата була. Я стала гарно одягатися, ходити в салони краси і не зогляділася, як Ярослав став мінятися на очах
Правду кажучи, я не знаю вже сама, що й робити зараз потрібно в цій ситуації, що склалася в нашій сім’ї останнім часом, – говорить моя знайома Ліда, –
Десь лише через місяць після весілля свекруха вперше потрапила в мою квартиру. Я її гарно прийняла, ми повечеряли і я взялася мити посуд. – Викинь той миючий засіб, мий посуд господарським милом або содою, лише так господиня справжні роблять, – дорікнула мені матір Павла. Я промовчала, а коли вона пішла, то запитала чоловіка: – Це твоя мама постійно мила посуд милом та содою, чи як? – Ні, та мила вона його звичайним миючим засобом, хіба щось там трохи, але я тоді вже з нею не жив. Я ще тоді не мала розуміння, що це зіграє проти мене
З Павлом ми нещодавно створили сім’ю, вже 2 роки живемо з чоловіком у шлюбі, а я з його мамою й досі не розмовляю, а все через якийсь посуд.
Ти мене без чоловіка залишила, постійно лізеш не в свої справи, Артем мені правду говорив про тебе. Шкода, що я його не послухала тоді, а тепер вже пізно, час назад не повернути, – сказала я мамі, коли ввечері одяглася і збиралася на вулицю. – Ні, це ти в усьому винна, твій чоловік до пізна на роботі сидів і у вихідні не був вдома, тому зрозуміло, що іншу собі підшукував, – виправдовувалася мама, але я вже не чітко чула її слова
Сама ти винна у всьому, немає чого матір рідну винуватити. Я лише, як краще тобі і дітям твоїм хотіла, тому май совість – мовчи, – незадоволено сказала мені
Віра з чоловіком вирішили синові купити квартиру, адже він одружуватися зібрався. Та грошей мали небагато, ледве на однокімнатну назбирали. Тому вирішили схитрувати і запросили матір нареченої до себе на дачу, ніби погомоніти, відсвяткувати заручини, а самі хотіли попросити в неї гроші на житло для дітей, щоб їм двокімнатну квартиру купити. – Та про що ви мову ведете, люди добрі, в мене таких грошей зроду не було, я сама орендую квартиру, бо не маю свого житла, – сердито мовила майбутня сваха. Віра зрозуміла, що от і проблема серйозна намалювалася, побільше ніж квартира для сина
Віра Петрівна зі своїм чоловіком – люди досить прості, жили завжди скромно, великих достатків не мали, але все життя вони важко і багато працюють та змогли накопичити певну
Працювати зовсім мій зять на дачі не любить – ми з батьком з ранку до вечора важко працюємо, спину гнемо, а він приїде, собі спокійно розстелить простирадло і на сонечку лежить, ще й шашлик може посмажити, – скаржилася Дарина сусідам по дачі. Сусіди й дійсно дивуються: – Ото зятя маєш, видно, що він міський, а вони всі там такі. Вже й косо люди поглядають на Євгена, коли він йде в магазин, а той і гадки не має, в чому причина, адже він ні в чому не винен, то все теща задумала так
Я собі так думаю, що зять наш просто чудово влаштувався! – розповідає 56-річна Дарина Юріївна. – На дачу нашу собі приїжджає, наче на курорт якийсь, от просто, як
Олена в батьків в селі останній раз була аж на Великдень. Тоді вона приїхала до них з порожніми руками, а я дуже старалася зі своїм чоловіком, ми накрили на стіл для всієї родини самі – ми обоє з ним все готували з власних продуктів. А потім сестра мене відізвала в іншу кімнату і стала говорити, що має дуже великі проблеми, але батькам не може про них розповісти. Я її щиро пошкодувала, але цю розмову підслухав мій чоловік. Як добре, що мій Олекса втрутився тоді, інакше це закінчилося б не дуже добре
Я сама родом з невеличкого села. Маю рідну старшу сестру, Олена старша за мене на 5 років. Наші тато з мамою були люди не багаті зовсім, але завдяки
Як мами не стало, не встигли ми її провести, як до мене прибігла сестра, Олеся сказала, щоб я швидко одягалася і йшла з нею до сільради, поки там ще хтось є, вона їм телефонувала, і відразу писала відмову від батьківської хати, адже вона мені не потрібна, я в свекрухи живу. Сестра моя за характером така, що завжди доб’ється всього, що хоче. Як вона мене вмовила це зробити, я й досі не розумію
В житті буває по-різному: хтось з дітей живе все життя з батьками, навіть коли вже створює власну сім’ю, а хтось відразу йде в самостійне життя і до батьків
Сестра Віри чекає двійню, але грошей немає навіть на пелюшки і коляску, тоді Віра вирішила допомогти. Стала друзям і родині дзвонити, просити, щоб дали речі старі, коляски і ліжечка. Багато людей зголосилися допомогти, дехто вже гроші став передавати Дарині. Аж тут чоловік Вірі сказав: – Досить, ні копійки їй не давай, у них батько є
В 33-річної Віри в житті все дуже чудово склалося: сім’я, люблячий і турботливий чоловік, дитина, цікава і прибуткова робота, яка ще й до того дає гарну перспективу на

You cannot copy content of this page