В суботу пізно ввечері хтось у двері подзвонив. Дружина пішла відкривати, але довго не поверталася. Микола вже думав, що сусідка прийшла їй якісь плітки розказати. – Миколо, швидше йди сюди, до тебе якась жінка незнайома прийшла. Вона з привітом. Йди сам до неї, поговори, розберися, – сказала дружина, зайшовши у залу. Микола схвильовано встав і пішов в коридор, не міг зрозуміти, хто ж це міг бути, бо жінки до нього не ходять у дім просто так
У двері несподівано подзвонили. Микола, сидячи на дивані перед телевізором, чув, як дружина його пішла у передпокій відчиняти двері, і чомусь там затрималася. “Напевно, сусідка прийшла поспілкуватися з
Після 15 років важкої праці в Італії, Зоряна поверталася додому зовсім без сил, адже важко працювала на чужині. Додому з собою вона везла тисячу євро, але у неї так багато планів на ці гроші були. Доробити ремонт в старій маминій хаті в селі, купити курей і в аптеку сходити. Але всі плани вмить провалилися, коли вона зустріла дітей
Зоряна виросла в маленькому українському селі, де життя її сім’ї було тяжким та бідним, на той час. Її дитинство пройшло серед важкої праці на полях, в хлівах, де
Коли Ольга від мене до іншого пішла, в селі лише лінивий не пліткував про це. Мені було прикро, адже ми 20 років прожили у шлюбі, але дружина сама подала на розлучення. Я намагався змиритися з цим: багато працював у полі, збільшив своє господарство і менше ходив поміж людей. А через сім місяців Ольга з’явилася на порозі нашої хати, чим здивувала мене. Я тоді навіть не підозрював, що доведеться від неї почути
Я ніколи не був багатою людиною, народився та виріс в звичайному невеличкому селі, але жив спокійно. Мені вистачало того, що я мав: старий трактор, на якому працював у
Коли батьків наших не стало, я хотіла їх хату відразу продати, хоча нас з їх будинком розділяє лише паркан, але сестра просила не спішити, сказала, що в неї інший план є. А, через деякий час, її донька розлучилася, її залишив чоловік і вона з дитиною до матері повернулася. Все б нічого було, та якось мені Ольга моя телефонує. – Хай моя донька в батьківській хаті з дитям трохи поживе, у нас місця не вистачає, а ти там за нею трішки, будь ласка, приглянь. Звісно, я пошкодувала родину, з усім погодилася. Та дарма я це зробила
Ми з моїм чоловіком Олегом купили хорошу земельну ділянку біля моїх мами й тата по-сусідству від них і з роками побудували там хату. Навіть розповідати не буду, чого
Олена Іванівна в свої 72 роки відчула, що самопочуття її погіршується, самій багато речей стало важко робити і мати вирішила, що пора зробити вибір між трьома невістками, хто ж має доглядати її. А в нагороду вже зараз хотіла залишити квартиру одній з дружин своїх синів, щоб потім не було суперечок між ними. Вона вирішила нікому не розкривати свій секрет, а стала по черзі невісток закликати до себе на чай. Першою прийшла, звісно, старша невістка Марина
Олена Іванівна все життя своє була жінкою впертою та принциповою. Але й життя було у неї досить таки важким, але вона ніколи не скаржилася, не вміла, завжди сподівалася
З Миколаєва в Чехію ми приїхали в минулому році. Я одна з дітьми, дуже важко було спочатку, я себе заспокоювала, що це тимчасово, скоро в рідні стіни повернемося. Та згодом влаштувалася на роботу, квартиру в оренду знайшла і діти звикли до школи, що найбільше порадувало мене. Але не встигло й три місяця минути, як ми відправилися за кордон, як з Миколаєва стали дзвонити мені мама і тато. – Ти казала, що повернешся скоро – то давай повертайся
Ми з дітьми переїхали до Чехії ще в минулому році. Це був дуже важкий період для нас усіх. Вдома було неспокійно і я почала розуміти, що найближчим часом
Людмила пообіцяла, що маму на старості років до себе забере, ось і прийшла ця старість. Донька вмовила Ніну все кидати і їхати до неї, а коли мама продала господарство своє і хату, то перебралася в порожню квартиру своєї доньки, адже та тоді якраз вирішила поїхати в Італію на заробітки. Все просила матір трохи зачекати її, обіцяла швидко повернутися, але дуже затягувалося з цим
Вже багато років Людмила жила власним життям у місті. Вона мала там роботу, життя йшло помірно. В місто переїхала Людмила ще після навчання, там і будувала своє життя,
Багато років тому Анну залишив чоловік, пішов до іншої, молодшої за не ї, вона така красива та безтурботна була, що здавалося, що з нею він от точно вже буде щасливим. Одружився вдруге, так гарно вони жили: хороша зарплата, квартиру згодом купили і побудували будинок. Рік за роком минали і життя Олександра різко змінилося
Олександр весь час вважав себе дуже успішним чоловіком. Він працював у досить великій компанії, мав стабільну зарплату, хорошу репутацію серед колег та навіть власний автомобіль. Здавалося, його життя
Вже коли моєму свекрові було 82 роки, то чоловік мене перед фактом поставив, що його батька ми маємо до себе забрати, адже в його сестри однокімнатна квартира, а в нас – власний дім. Чоловік весь час говорив – “ми” те, “ми” се, “ми” його заберемо, “ми” його доглянемо, бо це наш обов’язок. Та, врешті, це все лягло лише на мої плечі, бо чоловік вдома мало буває, а коли приходить, то втомлений відпочивати йде. Мій свекор дуже важкий, йому навіть піднятися важко, тому мені дуже нелегко приходиться з ним. Зараз став таким вередливим та вибагливим, що я ради дати не можу йому. І, знаєте, якби це ж була хоч рідна людина, а це – чужа. А ось родичі батька чоловіка виявилися хитрими людьми
За своїм характером я людина дуже спокійна, тому іноді мені в житті буває дуже важко, бо я не можу ні слова впоперек комусь сказати, щоб на мене не
Дійшло вже до того, що коли я приходжу з магазину з продуктами, свекруха перша завжди риється в тих пакетах і шукає цінники та чеки, щоб знати що та за скільки я купую. Я спочатку старалася мовчати, адже ми в її квартирі живемо, але потім просто стала викидати ті чеки ще відразу, як з магазину виходжу. Але їй це не сподобалося дуже
Вже після весілля моя свекруха покликала нас жити до себе. Я, якщо бути вже чесною, то й не хотіла зовсім цього, але вона живе одна в великій трикімнатній

You cannot copy content of this page