В Ужгороді я більше року живу. Спочатку тут нас люди одні до себе пустили пожити, а потім я з Миколою познайомилася. Він заміж покликав мене. Тепер ми з сином живемо в квартирі, про що я навіть мріяти не могла, адже ми родом з села малого з Херсонщини. Та я, випадково, родині своїй проговорилася. І тепер вони мені щодня телефонують через мого старенького батька
Сама я родом з Херсонщини, з невеличкого села. Я останнім часом стала налагоджувати своє життя, відчуваю, що вперше за багато років маю шанс стати щасливою, не зважаючи ні
Майже 5 років тому ми з чоловіком продали квартиру та автомобіль і поїхали з дітьми в Канаду. Скажу відверто, я дуже розчарувалася в цій країні, адже ми сподівалися на гори золоті. Але життя тут зовсім не казка, як думають українці, які зараз усі хочуть їхати сюди. А місяць тому мені мама зі стаціонару подзвонила. – Ірино, ти тільки не хвилюйся, казати щось буду тобі
В Канаді я живу вже давненько. Майже 5 років тому мала щастя отримати візу і ми з чоловіком та двома дітьми приїхали жити сюди, адже давно про це
Свою маму я більше 5-ти років доглядаю, сестра в місті живе, лише на свята приїжджає. А нещодавно мама занедужала і кличе мене: – Наталю, біжи бігом сюди, про спадок будемо з тобою говорити. Я аж зраділа, а дарма
Я доглядаю маму вже більше 5 років, вона сама нічого не може робити, роки далеко немолоді. Мамі вже зараз за 70, тому їй все важко дається. Але, незважаючи
Чоловік моєї сестри вже 4 роки на заробітках у Польщі, гроші на хату збирають. А нещодавно Ольга вирішила зробити йому сюрприз, без попередження поїхати в Польщу. Місяць тому діти школу закінчили якраз, і мати їх вирішила звозити до батька. Ольга такою щасливою їхала туди, але дізналася те, що знати не мала
Чоловік моєї сестри поїхав в Польщу на заробітки ще 4 роки тому. Ми живемо усі в селі, зовсім небагато, достатку, як такого, немає, на жаль. Сестра моя всі
Після 10 років заробітків в Італії я поверталася додому з 2-ма тисячами євро, але дуже щаслива. На вокзалі мене донька зустрала з зятем. Мене чекала дуже гарна гостина, але я не знала, що вже пізно ввечері доведеться плакати
Я все життя прожила в селі. В селі я народилася, тут минуло моє дитинство, юність. Я освіту отримала в містечку, яке за 15 кілометрів від нашого села знаходиться,
Я сама родом з Запоріжжя. Але 25 лютого поїхала з двома дітьми в Португалію жити. Тут багато українців мені допомогли. Зараз маю житло, роботу і 5 тисяч євро. А тут сестра мені телефонує зі Львова, теж переселенка вона
Як тільки стало зрозуміло, що у нас в Запоріжжі спокою довго не буде, бо ворог дуже близько, я взяла двох дітей і подалася з подругою, яка теж їхала
Нещодавно сестра чоловіка подзвонила з Одеси йому. Сказала, що діти закінчують школу і вони їдуть до нас, у них зараз багато друзів виїхало до Львова. Я Оксані телефонувати не хотіла, лише написала повідомлення, мовляв, тоді й до друзів їдь. І стала чекати, що ж відпише зовиця
Навесні цього року до нас приїжджала зовиця зі своїм чоловіком та дітьми. Вони самі з Одеси, попросилася до нас у Львів, відпочити, погостювати у місці. Зовиця сказала, що
Моя подруга з дітьми повернулася в Україну з Німеччини. Надія сказала, що квартиру в місті продає і буде жити в нашому селі з батьками. В п’ятницю мене в гості до себе покликала, та мій чоловік мене в той вечір дуже засмутив
На минулому тижні подруга моя повернулася з-за кордону. Надію я знаю років 10, адже ми всі в одному селищі живемо. Жила Надія з чоловіком на іншому краю села
Поруч зі мною на 4 поверсі сусідка живе Валентина, вона вже пенсіонерка, але й не старенька наче. Та здоров’я вже немає в неї, як і ліфта в нашому будинку. Якось я біжу в магазин, вона двері відкриває: – Доню, купи хліба мені. Я її відразу пошкодувала, купила все і принесла додому. А потім зустріла внучку її
Сьогодні я зранку сама ходила в магазин, яєць купила, масла, олії, та сусідка-пенсіонерка попросила свіжий батон купити по дорозі, принесла їй. Справа в тому, що сусідка моя ще
Коли старенька Одарка виходить з паличкою зі свого обійстя до машини, яка возить хліб по селі два рази в тиждень, то ніхто не впізнає колись веселої та говіркої жінки. У неї є велика родина, вони люди заможні, але хліба немає у неї на столі
Коли старенька Одарка виходить з паличкою зі свого обійстя до машини, яка возить хліб по селі два рази в тиждень, то ніхто не впізнає колись веселої та говіркої

You cannot copy content of this page