Чимало років я живу у сестри моєї бабусі, у них з чоловіком дітей немає, живуть добре, тому взяли мене до себе. Дідусь давав гроші, бабуся водила на гуртки, а згодом я став навчатися в хорошому навчальному закладі, який теж оплачують вони. А найголовніше – вони написали заповіт на свою квартиру в центрі міста на мене. Я не міг повірити, що в мене так добре складеться життя. Але все кардинально змінилося, коли я познайомився з Іриною
З’явився я свого часу на світ у дуже бідній родині, на жаль. Ростили мене лише мама та бабуся моя. Свого батька зовсім не було в моєму житті. Вірніше
Одного разу ми гостювали в моїх батьків, день народження був у мами. І вона, ніби випадково, взяла і сказала моєму чоловікові, що дуже не хотіла, щоб я виходила за нього заміж. Андрій мій в батьків змовчав, а коли прийшов додому, то сказав, що мені робити тепер
На сьогоднішній день у мене, на жаль, досить таки непростий період в життя, нічого зовсім не ладиться, а лише псується в житті – взаєморозуміння з чоловіком, стосунки з
А коли це у вас зламалася пральна машинка, Ольго? Мій син знає про це? Чому нову не купиш? Це ти два тижні вже руками переш? – запитала свекруха в невістки. Ольга не хотіла правду їй розповідати, бо чоловік не хотів, щоб мама знала про все
– Ніно Андріївно, – сказала невістка втомлено, – пригляньте, будь ласка, за онуком, поки я виперу увесь його одяг та пелюшки. Ніна Андрієва натішитися не могла своїм маленьким
Я випадково дізналася, що мій син позичив своєму тестю велику суму грошей. Діти довго мовчали, не говорили мені про це, а нещодавно син прийшов сумний і став мені розповідати правду
Надія мала єдиного сина, тому коли Андрій якось сказав, що збирається одружуватися, щастя матері не було меж. Ольга була дівчиною красивою, розумною ще й з гарної та порядної
Чоловіка звільнили з роботи, Павло довго сидів вдома, бо в нашому маленькому містечку не так просто хорошу працю знайти, та й зарплати низькі. Я запропонувала переїхати усією сім’єю в інше місто, адже мріяла розбагатіти, але мої рідні не зрозуміли мене
Павло – мій чоловік. Він, на жаль, майже рік вже сидить без роботи вдома, його звільнили, бо були якісь серйозні труднощі на його фірмі. Мені, щиро кажучи, самій
Коли подруга мене запрошувала на день народження, то казала, що будемо святкувати в дорогому ресторані, я й подарунок купила відповідний, бо знаю ціни там які. А потім її мама приїхала з села і Валентина усім гостям сказала, що будемо збиратися в неї вдома, мама готуватиме все сама. Краще б ми не йшли на той день народження
Моїй подрузі Валентині виповнилося нещодавно 35 років. Ми з нею дружимо давно. Її я знаю ще зі школи. За місяць до свого дня народження Валентина всім розповідала, що
Мій зять ледь не пів зарплати віддає своїй мамі щомісяця. Я дізналася про це випадково. Але найбільше мене засмутило те, що донька моя вже давно все знає і просто мовчить. Я вирішила втрутитися, бо так не має бути в сім’ї, і сама пішла до свахи
Я маю найбільший скарб на світі – донечку, тому я – теща для її чоловіка, а зазвичай вони не задоволені своїми зятями. Так дуже часто буває в житті.
Моя сваха мені завжди дорогі подарунки дарує. Валентина жінка заможна, а я бідно живу. Нічого їй купити не можу і її прошу, щоб нічого не носила мені. Я її на свята лише повідомленням можу привітати, а вона мені завжди купує щось. Так чимало років тривало, поки невістка не втрутилася моя
– Таке враження, що сваха моя на мене ображається, – якось сусідка Наталя поділилася. – Вона мене з усіма святами вітає сама завжди, і подарунки хороші дарує, причому,
Коли чоловіка не стало, в житті багато чого змінилося, адже я була за Михайлом, як за кам’яною стіною всі роки нашого шлюбу. Але дуже засмутилася, коли ми до нотаріуса пішли, я й подумати не могла, кого він зачитає в заповіті
Історія моя неординарна, багато хто б сказав, махни рукою на все і забудь, адже людини вже немає. Але я так не можу, багато сумнівів маю і важких думок.
Перед Великоднем син прийшов до мене з речами, дружина Петра зібрала їх сама і відправила його жити до мене. Я тоді дуже пошкодувала сина і дала йому одну пораду, але тепер забрала б слова свої назад
Десь майже місяців п’ять до мене дуже часто приходить мій син. Петро приходить поговорити, поїсти і проситься переночувати. Приходить він до мене з речами, і я щоразу хвилююся

You cannot copy content of this page