Oks

— Ну от скажи мені, синку, де ти тільки знайшов таку недолугу господиню, яка навіть звичайний борщ зварити нормально не здатна — то в неї буряк блідий, то

— Та скільки можна мовчати, мамо? Ти ж доросла людина, а поводишся так, ніби тобі не шістдесят три роки, а шістнадцять! Невже ти не розумієш, що цей твій

— Мамо, ну чому ти знову мені дзвониш? Мені зараз зовсім не до твоїх дзвінків, у мене на носі важлива зустріч у місті, а ти починаєш розмову про

— Та скільки можна перевіряти ці розрахунки, ти взагалі розумієш, що ми через твої постійні сумніви витрачаємо стільки часу на розмови про те, яке саме світло повісити у

— Олено, ти що, з глузду з’їхала, це ж не борщ, а справжнісінька підсолена вода! — розлючено вигукнув чоловік, різко відсуваючи тарілку так, що кілька крапель виплеснулися прямо

— Ти дивися, які черги в цій нашій міській поліклініці! Як у найкращі часи за цукром по талонах! — обурено вигукнула сусідка по лавці, завзято розглядаючи власну медичну

— Невістко! Ти сама не знаєш, чого тобі хочеться! — обурено вигукнула Галина Петрівна, різко жестикулюючи руками на тлі перекопаної землі. — Сама ж нещодавно казала за сімейним

— Оце так вибір у магазинах, просто очі розбігаються! Я думала, просто зайду по хліб, а тут така краса! — Наталка зупинилася біля вітрини з вишуканими речами, легенько

Ранковий серпневий туман ще густим молоком стелився над тихою річкою, ледь торкаючись верхівок високих верб, коли старенький автобус сповільнив хід біля старої вивіски з вицвілими літерами: «Вербиченька». За

— Завтра у нотаріуса все вже буде підписано, тобі залишиться тільки галочки в потрібних місцях поставити, — голос моєї свекрухи, Катерини Семенівни, лунав із кухні так чітко, ніби