Oks

— Поки це квартина не буде переписане на мою маму, я звідси не рушу ні на крок! Можеш хоч усю поліцію міста викликати, мені тепер абсолютно байдуже! Максим

— Ти взагалі розумієш, що ми щомісяця викладаємо за кредит у банку майже двадцять тисяч гривень, і це не рахуючи комунальних послуг та інших щоденних витрат? — обурений

— Максим, я з тобою більше не розмовляю. Олена вимовила це з крижаним спокоєм, ніби коментувала осінній перелік справ на кухні, і знову нахилилася над мийкою. Фарфорова тарілка

— Ти що робиш серед білого дня, Світлано? — Марина застигла біля кухонного столу, міцно стискаючи в долоні тарілку, в яку щойно нарізала свіжу зелень для святкового застілля

— Мені важко з тобою, — промовив якось чоловік. Весняний вітер колихав молоді гілки вишень біля вікна, приносячи із собою легкий аромат першої зелені та далекий гуркіт техніки

– Мамо, я вже просто втомилася від усього цього! Скільки можна тягнути все на собі, поки інші просто спостерігають? — голос Софії дзвенів від образи, а в очах

– Дмитре, ти тільки не відмовляй мені одразу, не виганяй матір, вислухай до кінця, як рідну людину вислухай! – голос Катерини Петрівни здригнувся, коли вона опустилася на край

– Невістко, ти тільки не лякайся. Пані Катерина стояла на порозі нашої затишної квартири в спальному районі Черкас, а за її спиною, аж до самого великого дзеркала у

– Ти знову відправив гроші своїй матері, а нам завтра за оренду житла нічим розраховуватися! – обурено вигукнула Оксана, щойно її чоловік переступив поріг квартири. Вона стояла в

— Мамо, а тато знову не дзвонив? — тихий голос десятирічного Назарчика вирвав її з важких роздумів. Хлопчик стояв у дверях дитячої, притискаючи до себе ведмедика, якого колись