Вийшла я з магазину, бачу, мені донька молодша телефонує. – Мамо, ти де? А ми у тебе під під’їздом, – каже. Підходжу я ближче до дому, а дитина моя з двома сумками продуктів стоїть, накупила мені всього – і полуниць, і черешень, я аж розгубилася, бо там продуктів точно тисяч на дві було. – Діти, ну навіщо так витрачатися? – розхвилювалася я. – Вам самим грошей треба, у вас діти, – кажу. – Мамочко, це навіть не обговорюється. Ти нам так допомогла, що ми не можемо тебе просто так залишити. Не хвилюйся за нас, нам вистачить, – обійняла мене донька
– Виходить, Лідо, ти дарма в Італії стільки років гарувала, бо тепер економиш на
В той день якраз зовиця з сім’єю в гості приїхала, у них сім’я заможна, вони гарно живуть. Олена стала на стіл все виставляти, страви вона готувала 2 дні. Та зовиця носом крутить: те солоне, те пересмажене, а в салаті не такий майонез. Олена мовчала, адже в батьків чоловіка живе, а вони й слова зайвого ніколи не скажуть своїй доньці. Коли Олена понесла на кухню тарілки брудні, слідом за нею побігла свекруха. Олена хвилювалася, що й свекруха буде їй докоряти, але та з нею розмовляла по-людськи
Наважилася я сюди написати не просто так, а лише заради того, що маю надію
Після розлучення я довго була одна. Самій виховувати та забезпечувати дитину дуже важко. Я так втомилася за ці роки, що не передати словами. А згодом Івана зустріла, він дуже хороша людина, покликав мене заміж. Та я ніколи й подумати не могла, що буде у мене ще така серйозна проблема
Можливо, не кожен мене зрозуміє, але перший раз я вийшла заміж за наполяганням своєї
Я і сама в глибині душі побоююся, що саме так і буде, та намагаюся про це не думати. За заробітчанські гроші я спочатку будинок великий збудувала, в якому зараз живе донька з чоловіком і дітьми. А два роки тому зять з донькою захотіли у нас на подвір’ї ще один невеликий будиночок будувати. – От побачиш, Віро, відправлять тебе діти в ту літню кухню, яку ти останніх два роки будувала. Не даремно ж донька твоя так поспішала, – каже мені подруга
– От побачиш, Віро, відправлять тебе діти в ту літню кухню, яку ти останніх
В кінці червня, коли закінчився навчальний рік, я вирішила з донькою піти в магазин секонд-хенду і купити їй пару футболочок на літо ходити біля хати. Я частенько там речі купую для себе і для дитини, адже зараз мало заробляю, а часи важкі. Коли ми вийшли з магазину, випадково, подругу я зустріла свою. Їй незручно було, коли вона побачила нас, зробила вигляд, що не впізнала, навіть не привіталися ми. Тепер подруга мало спілкується зі мною, а мені соромно за це
Так склалося в моєму житті, що я одна зараз виховую дитину, я – матір-одиначка.
Мій рідний брат скоро повернеться з заробітків. Євген давно працює і заробляє добре. Поки його не було, я доглянула батьків і мені хата дісталася від тата і мами. По заповіту одна кімната належить в ній братові. Я свою частину оформили документально, як годиться, він свою не оформляв. Тепер я дуже засмутилася, адже доведеться для нього таки звільнити цю кімнату, тепер вихід шукаю
Зараз живу я зі своєю сім’єю в селі у звичайній маленькій хатині. Ця хатина
Дружина мого брата святкувала свій 55-річний ювілей, і заради цього приїхала з Італії. На заробітках вона вже 13 років, тож тепер вона зібрала всю родину за столом, але я думаю, що не так відсвяткувати, бо це ж можна було в ресторані зробити, як похизуватися тим, до чого вона доробилася
– Пригощайтеся, гості дорогі, ось я ще голубці принесла, – Надія носилася навколо столу
Вадим прийшов додому і не міг повірити своїм очам – речей Дарини не було, жодної! Він не міг зрозуміти, як це його завжди розуміюча і терпляча Дарина пішла від нього. А головне – за що? Він же не зраджував їй, а просто черговий раз заночував у друга, бо не хотілося їхати пізно додому, а вони добре сиділи. Що тут такого
Вадим прийшов додому і не міг повірити своїм очам – речей Дарини не було,
Мирон дивився на Ганну і не розумів, як він міг в свій час упустити таку жінку. Оце би вони були зараз гарна пара! Але натомість гарною парою стали їхні діти. Оце так доля завернула. Хіба думав Мирон, коли покинув Ганну і одружився з іншою, що життя таки зведе їх ще раз
– Двічі в одну річку не ввійдеш. Хіба ти, Мироне, не чув такої пісні?
Потім став помічати Сергій, що Юля дуже змінилася, ходить невдоволена, постійно бурчить, нічому не радіє. Чоловік став допитуватися молоду дружину, в чому справа, але вона вперто мовчала. Правда виплила дуже випадково, одного разу Сергій повернувся додому швидше, ніж зазвичай, і побачив у них в квартирі свого сина
– Тату, мама тебе ніколи не пробачить. Ти вже забув, як ти з нею

You cannot copy content of this page