fbpx

В той день якраз зовиця з сім’єю в гості приїхала, у них сім’я заможна, вони гарно живуть. Олена стала на стіл все виставляти, страви вона готувала 2 дні. Та зовиця носом крутить: те солоне, те пересмажене, а в салаті не такий майонез. Олена мовчала, адже в батьків чоловіка живе, а вони й слова зайвого ніколи не скажуть своїй доньці. Коли Олена понесла на кухню тарілки брудні, слідом за нею побігла свекруха. Олена хвилювалася, що й свекруха буде їй докоряти, але та з нею розмовляла по-людськи

Наважилася я сюди написати не просто так, а лише заради того, що маю надію на те, що хоч люди допоможуть мені вирішити життєві проблеми, які склалися в моєї сестри, адже слухати вона мене не хоче, а як на неї вплинути я зовсім не знаю.

Справа в тому, що моя рідна сестра Олена не любить запрошувати в гості свою зовицю. Ірина жінка багата, живе в столиці, чоловік її дуже добре заробляє, а діти зараз навчаються в найкращих вишах.

Інша справа Андрій, чоловік сестри. Андрій після того, як закінчив навчатися в училищі, повернувся в село до батька й матері, жив разом з ними, а потім привів вирішив одружитися з Оленою і невістку додому.

Олена дівчина, хоч молода, але дуже господарська та швидка, усе вміла робити: смачно готувати, город гарно обробляти, за господарством доглядати, як слід.

Всі роки Ірина приїжджала до своїх батьків лише на великі свята, наче гостя. Сяде собі спокійно за святковий стіл, добре знаючи, що вже все зготувала Олена. Хоч і невістка смачно готує, та Ірина починає виказувати своє незадоволення усім. Одна страва у неї пересмажена, інша пересолена, те жирне, те сухе, те розварене, і все не так, і все не те.

Свекри моєї сестри були люди добрі, любили Олену, але й дочку свою розгнівати зовсім не хотіли, тому мовчали завжди на всі ці докори. Як не дивно, та мовчала й сама Олена завжди, хоч часто дуже гірко їй від того було.

Андрій іноді говорив щось сестрі у відповідь, ставав на захист дружини, але не хотів суперечки в хаті, тому Ірина слів не добирала, не звикла, що їй хтось перечитиме.

Коли моя сестра виходила на кухню, нести іншу страву, за нею швиденько бігла її свекруха, вибачалася, співчутливо дивилася в очі, просила не звертати на слова доньки, адже хоч вона її і рідна мати, але знає, що її донька Ірина зовсім ніяка господиня, а все це говорить за столом через заздрість свою.

Ледь відбувши останній Великдень в колі рідних свого чоловіка, Олена сказала Андрієві, що тепер на усі свята вони будуть їздити лише до її батьків. Нехай Ірина сама своїм батькам везе якісь страви, накриває стіл, бо їй ніхто не догодить, а Олена більше бачити такого ставлення не хоче.

Та чоловік просить її не робити такого, не зважати на його сестру і бути мудрішій. Мовляв, його батьки дуже люблять Олену, вони засмутяться, коли дізнаються про рішення її, а Ірині вони мовчать лише тому, що в неї дуже складний характер і вони не хочуть суперечок вдома.

Свекруха тед просить Олену не зважати на доньку. Так і каже:

– Ти, Олено, на Ірину мою не зважай. Вона побурчить та поїде додому, приїжджає вона зрідка, з нами не живе, тому краще їй промовчати раз чи другий, аби суперечок не було в родині. Будь, доню, мудрішою. Ти розумниця у мене.

То й моя Олена слухає родину чоловіка і далі догоджає зовиці, аби в їх родині був спокій і взаєморозуміння. Але хіба правильно це? Чому Олена має підлаштовуватися під зовицю, бо під неї підлаштовується вся родина її? Чи має вона це робити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page