Я завжди була переконана, що в тому, як склалася доля моїх батьків, винна лише
Ранок у Києві був морозний і пронизливий, один із тих січневих ранків, коли здається,
Наталя стояла біля вікна своєї маленької кухні, розглядаючи краплини осіннього дощу на склі, і
— Таню, я тобі кажу, кидай усі вагання і прямуй до матері, — пролунав
— Я тут таке пригледів, Оксано, — Данило вимовив це слово з особливим, оксамитовим
П’ятдесят сім років — саме стільки виповнилося Валентині Іванівні, і саме стільки часу вона
— Дарино, нам потрібно поговорити. Це серйозно і стосується ваших фінансів, — голос Валентини
Софія, тримаючи дві масивні, незручні сумки з продовольчими запасами, повільно долала сходинки багатоквартирного будинку.
Світлана чомусь почула цю фразу дуже голосно, хоча Олена Вікторівна не підвищувала голосу —
Софія сиділа на велюровому дивані у їхній просторій квартирі на Печерську, гортаючи стрічку новин.