Не пройшло і місяця після одруження, як син зателефонував мені і попросив мене приїхати до них на кілька днів. А потім по секрету мені сказав, що хоче, щоб я навчила його дружину готувати, бо в неї з цим явно не склалося. Найбільше син скучив за котлетками. От я і набрала сумку продуктів і відразу на вихідних гайнула до сина. Галина і справді навіть не уявляла, як смажити котлети, але радо вчилася. Я зробила все хитро, мовляв, ти відпочивай, а я приготую, але посидь біля мене, поговоримо. А заодно в процесі показувала їй ази куховарства
Мені 60 років, я з чоловіком живу в селі, нашою гордістю є два сина,
В суботу у мене був день народження. Кілька днів тому я натякнула чоловікові, що хочу, щоб він подарував мені квіти, я дуже люблю троянди. Вранці він ходив квитанції оплачувати, повернувся під вечір з букетом жоржин, зірваних у мами на дачі. Троянди не приніс, сказав, що багато грошей на квитанції витратив. Мені було дуже прикро, я вже забула, коли останній раз купувала собі нову сукню чи навіть коли робила манікюр
Тільки тепер я почала розуміти, що живу не з економним, а з жадібним чоловіком,
Сьогодні я розповім історію про свою сестру, з якою ми зараз не розмовляємо, через те, що я хотіла відкрити їй очі на її чоловіка, щоб вона нарешті зрозуміла з ким вона живе. На мій жаль мене слухати вона не стала, сестра вважала, що я помиляюся. А все почалося з найменшого. Сергій виявився дуже перебірливим до їжі, те йому жирне, те солоне, а те він взагалі не їсть
Сьогодні я розповім історію про свою сестру, з якою ми якось посварилися, через те,
Моя подруга Раїса дізналася, що чекає дитину, але батькові говорити не стала. Я її по-людськи просила так не чинити, але мене вона слухати не стала. А коли він дізнався, то втік, було надто пізно. Якось вночі до мене у двері постукали.То була подруга, я розхвилювалася і впустила її. Потім мовила: – Що ти тут робиш, Раїсо? Ми ж післязавтра тебе з донькою забрати повинні? А вона лише мовчки дивилася на мене. Як я шкодую про той вечір
В кожної людини життя складається по-різному, у всіх різні долі та шлях. Буває знаєш
На обід я посмажила котлети, зварила рис, і зробила салат. Всі котлети на сковороді не вмістилися, довелося готувати другим заходом. І мабуть останнім двом котлеткам не пощастило і вони трохи недоготувалися. І саме ці, недосмажені котлети, попалися моїй свекрусі. Вона, звичайно, не промовчала, а зробила мені зауваження. Тепер чоловік вважає мене поганою господинею
Ми з чоловіком живемо два роки, але жодного разу не були на морі. Тому
Я час від часу заїжджаю до сестри і привожу її дітям одяг і харчі. Але замість дякую я отримую лише невдоволення від сестри і мами. Вони вважають, що я зобов’язана утримувати племінників повністю, тому що від сестри пішов чоловік, а своїх дітей у мене немає
Моя мама вважає, що головне призначення жінки – народити дитину. Інше неважливо: наскільки добре
Андрій навіть на відстані постійно контролював мої витрати. Я почала нишком купувати собі одяг і носити його, поки він за кордоном. А недавно я купила собі дорогу сукню. Мені на роботі дали премію і я не втрималася. Повернувшись додому і побачивши обновки, Андрій зацікавився, де я її взяла. Я сказала неправду, що подружка подарувала. Він зробив вигляд, що повірив, але ця подружка зайшла до нас в гості в цей же вечір, і я не встигла її попередити
Ми з Андрієм одружилися сім років тому, він тільки закінчив університет, а я школу.
Старший синок наш ходить в школу, постійно просить у мене гроші на різні смаколики, адже всі діти купують в їдальні, і йому теж хочеться. Але я грошей не заробляю, а чоловік особливо мені гроші не видає, лише на продукти. Найчастіше виходить синові пояснити, що “зараз грошей немає, купимо потім”. Але іноді, по великих святах купувала йому щось з смакоти. Цього разу це була шоколадна паста. Чоловік постійно вичитував мене вечорами, коли щось куплю дитині: – Навіщо все це йому купуєш? Грошей і так немає! А потім побачив ту дитячу шоколадну пасту. Я досі не можу забути його недобрий вчинок
Свого чоловіка Петра я дуже щиро покохала, він був добрий та турботливий, і коли
Іванна заздалегідь попереджала сина, щоб не вів в хату невістку, все сподівалася, що донька ще повернеться, нехай і з дитиною. Даринка, як могла, намагалася догодити свекрусі, але Іванна завжди була чимось невдоволена. То вареники завеликі наліпила, то грядку погано сполола, розводи на вікнах залишила. А одного дня угледіла, як Дарина напакувала сумку матері, яка з міста до них приїхала
До Іванни з Миколою довго не прилітав лелека. Жінка вже й не сподівалася колись
Галині зараз 75. Вона виростила двох доньок. Одна живе за кордоном, приїжджає раз у рік, якщо виходить. І друга, Ірина, розлучившись з першим чоловіком, довго жила в селі у матері, а потім знайшла якогось багатія і подалася далеко. Галина внучку водила в садок, потім в школу, на гуртки за свої кошти. А потім Ірина з’явилася і забрала доньку до себе. Галина залишилася самотньою. Доньки тепер забули дорогу до матері, живуть обидві у розкоші. Галя одного не розуміє: інші подруги-ровесниці нічим своїм дітям не допомагали, а ставлення до них в сто разів краще: і відвідують, і допомагають
Галині зараз 75 років, за своє досить таке важке життя вона виховала двох дорослих

You cannot copy content of this page