Мені 60 років, я з чоловіком живу в селі, нашою гордістю є два сина, які вивчилися, зробили непогані кар’єри, старший вже одружився, а молодший ще в пошуку.
До вибору сином дружини у нас з чоловіком не було ніяких претензій чи зауважень – що собі вибрав, йому з тим і жити. Галина була красивою дівчиною, видно, це найбільше і підкупило мого сина, бо він дуже швидко зробив їй пропозицію.
Не пройшло і місяця після одруження, як син зателефонував мені і попросив мене приїхати до них на кілька днів. А потім по секрету мені сказав, що хоче, щоб я навчила його дружину готувати, бо в неї з цим явно не склалося. Найбільше син скучив за котлетками.
От я і набрала сумку продуктів і відразу на вихідних гайнула до сина. Галина і справді навіть не уявляла, як смажити котлети, але радо вчилася. Я зробила все хитро, мовляв, ти відпочивай, а я приготую, але посидь біля мене, поговоримо. А заодно в процесі показувала їй ази куховарства.
Ми з нею після того навіть подружилися. Син теж був щасливий, бо для нього смачно поїсти – не остання справа.
Але останнім часом у нас з’явилася інша проблема. Діти живуть уже 5 років, є син, 3 роки. Невістка стала хорошою господинею. Мій син працює один, невістка сидить з онуком. Щоб не виникало причіпок до мене, що я розхвалюю сина, я говорю чесно: син роботящий, турботливий, ніяких парубоцьких, рибалок чи зустрічей. Допомагає дружині в усьому. Вірний і відданий.
Невістка теж створена для сім’ї. Зараз претензій до неї не маю. Але коли між ними виникають якісь непорозуміння, вона дзвонить мені і кличе до них «на розмову». Скаржиться на сина по таких дрібницям, що мені соромно їх перераховувати. Я сиджу і вислуховую цю нісенітницю. Син, як обвинувачений, теж сидить мовчки.
У мене, зрозуміло, є що їй сказати, і мені хочеться навіть її відправити кудись далеко, бо слухати погане про своїх дітей ніхто не хоче. Але я мовчу і говорю тільки, що ніхто не ідеальний, шукайте компроміс і інші чергові банальності. Я боюся сказати зайвого. Вона весь час каже, що якщо і далі так триватиме, то вона піде від мого сина.
Я проти того, щоб виносити сміття з хати. Я ніколи не скаржилася нікому на свого чоловіка. Вирішували все самі. Мені неприємно перебувати в гущі їх негативу. Мені хочеться вже їй сказати: не подобається – йди. Але не можу.
Як тут поступити правильно? З однієї сторони невістка вважає мене близькою людиною і розповідає все, що в неї на душі. А з іншої – вона мене використовує, щоб впливати на мого сина. Я не розумію, як правильно поставити на місце невістку. Я хочу, щоб вони жили разом, але і не хочу бути ганчіркою в її очах.
Якщо я хоча б один раз скажу їй все, що я думаю, це може стати причиною руйнування їх шлюбу, а я цього не хочу. Як мені себе поводити і що говорити в ці моменти, коли невістка наполягає, щоб я була третьою стороною в непорозуміннях між ними? Як правильно це зробити, не втрачаючи гідності.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
