Українці Сьогодні

Загалом, десь близько пів року вже минуло з початку цієї історії, дівчата. Виявляється, мій чоловік і в Італію в березні з нею їздив, і до нас додому її приводив, коли ми з дітьми на дачу їхали. Він, звичайно, тепер іде назад, звертає зі свого шляху. Кається, прощення просить, заглядає в очі мені, але я навіть дивитися на нього не можу. Так сумно від того всього, не передати словами. А нещодавно я побачила цю жінку вже з іншим чоловіком в магазині. Теж чужий чоловік: сивий, видно, що багатий. І я вирішила, що так цього не залишу, я теж знаю тепер, як їй зіпсувати життя

– Загалом, десь близько пів року вже минуло з початку цієї історії, дівчата. Виявляється,

Життєві історії 0

П’ятнадцять років тому чоловік пішов від мене і сказав: «Як була простачкою з села, так і залишишся нею». Всі ці роки я мріяла зустріти його при повному параді: в красивій сукні, з зачіскою, де-небудь в торговому центрі, чи на вулиці. Але не на ринку за прилавком, в той час як він був в костюмі і з молодою дружиною

Той день нічим не відрізнявся від інших. Леся влаштувалася на своєму звичайному місці, розклавши

Життєві історії 0

Батько покинув нас ще зовсім маленькими. За домовленістю з матір’ю він поїхав на навчання. Казав, що здобуватиме освіту, аби забезпечити гідне життя нашій родині. Тим часом мама працювала на двох роботах: і нас утримувала, і частину грошей надсилала чоловікові. Передавала й продукти. Повернувшись, він не дуже брався до роботи. Невдовзі таки поїхав на заробітки, а коли зрідка навідувався додому, то не те що шматочок ковбаси чи сто грамів цукерок, навіть хліба ніколи не привозив. Закінчилося все тим, що він пішов від нас в іншу родину. А минуло так багато часу і він повернувся з єдиним проханням

Немолодий Іван Степанович Басистий, поважний районний суддя, задумливо перегортав сторінки цивільної справи, яку мав

Життєві історії 0

Чоловік планує дочекатися народження дитини, а потім звільнитися з роботи і їхати до коханої. Будинок він залишить мені, з дитиною буде допомагати, і нічого йому не треба, крім свободи і можливості почати життя спочатку з жінкою всього свого життя. Як бути – намагатися втримати чоловіка чи навпаки, зібрати валізу і виставити вже зараз, не чекаючи народження дитини

Ми з чоловіком добре жили, будували плани, чекали дитину. У нас були чудові стосунки

Життєві історії 0

Після трьох років шлюбу чоловік сказав Світлані, що їм краще поки пожити окремо. “Пожити окремо” Світлана категорично відмовилася. Що це ще за з’їзди-роз’їзди, дитячий садочок якийсь? – Не подобається жити в сім’ї – йди! Де двері, знаєш. І Григорій з таким варіантом з полегшенням погодився. Тут же покидав в сумку свої речі і з’їхав назавжди. Він пішов, що називається, “по-чоловічому”, забравши з дому тільки одяг, залишивши дружині і дочці все нажите, в тому числі і квартиру. А ще через пару місяців спільні їх друзі були запрошені на шикарне весілля. Лише тоді Світлана згадала, що її подруга правду говорила

– А я ще й відразу сказала: зібрався “пожити окремо” – значить, хтось у

Життєві історії 0

Сестра вже два місяці мені не телефонує, сказала, що знати мене не хоче і цього разу не приїде до мене на Різдво. Ми живемо в різних містах, а нещодавно вона побачила, що я з її невісткою дружу в соцмережі. Сестра це розцінила як зраду з мого боку, так як невістку свою вона не дуже любить

Нас дві рідні сестри, я старша за сестру на 10 років. Скільки себе пам’ятаю,

Життєві історії 0

Ввечері я повернувся додому з роботи в порожню квартиру, дружина зібрала свої речі і переїхала до батьків. Розлучили нас швидко. І я залишився сам. Минули роки, Наталя знову вийшла заміж, кажуть у неї донька і хороший чоловік. А я так шкодую, що тоді так вчинив. Нехай би спілкувалася собі з тим чоловіком

З Наталею ми були одружені три роки. Жили ми непогано. Дітей у нас не

Життєві історії 0

Три роки тому ми купили квартиру, весь ремонт я робив сам. А коли переселилися, дружина подала на розлучення. Так виходить, що зараз мені нікуди йти. Батьків у мене немає, родичів теж. Квартира на дружині. Їй все одно, скільки моїх сил і коштів пішло на все це. Залишився без нічого

Сімейне життя не завжди є таким, яким ми його хочемо бачити. Мені 35 років, дружині

Життєві історії 0

Одного разу я прийшла додому, а на ліжку записка: «Я поїхав і більше ніколи не повернуся. Я не можу бути батьком для чужих дітей». Мені було дуже прикро це чути, адже діти у мене слухняні, ніколи не доставляли йому ніяких турбот. Але і засуджувати його я теж не можу, не кожен зможе прийняти чужих дітей

Коли я розлучилася з чоловіком, я не знала, що мені робити. Він просто пішов

Життєві історії 0

Я народилася в селі і так хотіла покинути батьківську хату. Вийшла заміж в місті, мала хорошого чоловіка. Вийшовши заміж, мені захотілося дітей. Коли я стала мамою, то спочатку чекала, коли вже діти підуть в садочок, потім в школу, а потім, коли вони нарешті подорослішають. Діти подорослішали, роз’їхалися з нашого дому швидко, побудували свої сім’ї. І ось, ніби як довгоочікувана свобода, про яку я все життя мріяла. Але я й не помітила зовсім, як наблизилася моя пенсія. Якби повернути час назад, ніколи б не зробила такої помилки

Щоб хто не говорив, але життя часто таке непередбачуване, важко підлаштуватися. Коли ми ще