fbpx
Життєві історії
Загалом, десь близько пів року вже минуло з початку цієї історії, дівчата. Виявляється, мій чоловік і в Італію в березні з нею їздив, і до нас додому її приводив, коли ми з дітьми на дачу їхали. Він, звичайно, тепер іде назад, звертає зі свого шляху. Кається, прощення просить, заглядає в очі мені, але я навіть дивитися на нього не можу. Так сумно від того всього, не передати словами. А нещодавно я побачила цю жінку вже з іншим чоловіком в магазині. Теж чужий чоловік: сивий, видно, що багатий. І я вирішила, що так цього не залишу, я теж знаю тепер, як їй зіпсувати життя

– Загалом, десь близько пів року вже минуло з початку цієї історії, дівчата. Виявляється, він і в Італію в березні з нею їздив, і до нас додому її приводив, коли ми з дітьми на дачу їхали. Чоловік, звичайно, тепер іде назад, звертає зі свого шляху. Кається, прощення просить, заглядає в очі мені так віддано, але я навіть дивитися на нього не можу. Так сумно від того всього, не передати словами.

За столиком в кафе сиділи три непогано одягнені подруги років тридцяти п’яти. Повненька брюнетка з заплаканими очима брала чаргову серветку і, схлипуючи, розповідала банальну, здавалося б, історію важкої зради, а співрозмовниці співчутливо кивали їй у відповідь і подавали нові сухі серветки.

– І всі все знали, крім мене, уявляєте! – сумно продовжувала заплакана оповідачка. – Свекруха теж в курсі була, виявляється. Каже мені, мовляв, ти смішна така, навіщо таке значення надавати простий інтрижці? Ну один раз повіявся чоловік, і що! Справа житейська. Подумаєш, побігав до неї пару місяців. Треба забути, мовляв, і жити далі, як ні в чому не бувало, тим більше чоловік розкаюється, прощення просить. Треба пробачити, заради дітей.

– Кається він. Натворив справ, тепер кається! – хором співчували жінці її вірні подруги.

– А мені від того, що у нього «просто інтрижка», тільки гірше. Будь там почуття, кохання нове, я б зрозуміла ще його. А так, виходить, що він просто так через дрібниці злив в смітник нашу сім’ю, дітей, сім років щасливого сімейного життя перекреслив одним махом.

– Ну ти почекай, Ірино! – зітхнула одна з подруг. – Ще не приймай поспішних рішень, заспокойся. Не можна тобі в такому стані самій руйнувати свою сім’ю. Потрібно прийти в себе.

– Як? – знову заплакала брюнетка. – Як прийти в себе? Коли він пройде, “такий стан”? Вчора я цю його дівку, уявляєте, в супермаркеті бачила, вже з новим чоловіком. Явно теж чийсь чоловік. Сивий, представницький, не бідний видно відразу. Хихикають стоять, воркують, нічого навколо не помічають. А я, як побачила її, у мене знову все в очах потемніло.

– Ось же нерозумний, – підхопили подруги. – Але ти, Іринко, не переймайся через це зовсім. На чужому нещасті щастя вона не побудує. Все зло їй повернеться бумерангом. Її можна буде тільки пошкодувати згодом.

– Не вірю я, дівчата, в бумеранг. Таким, як ця ніколи нічого не буває! Живе розкошуючи, йдуть по головах. Я сьогодні знову всю ніч не спала. Думала. І, знаєте, зрозуміла – я повинна цій кралі помститися сама, мені потрібно зробити це, щоб стало легше. Ось тоді, може, буду спокійний. Легше буде! В крайньому разі, зможу рухатися і жити далі.

– Іринко, не варто. Здалася вона тобі, мстити ще їй. Не псуй собі карму, – щиро зі співчуттям мовила одна з подруг.

– Та ну тебе, Нінко! – перебила інша. – Поняття у тебе якісь. Карма, бумеранг. Ось потрапиш в таку ситуацію, як Ірина, подивлюся я на тебе. А ти, Ірино, на вірному шляху. Може, і правда, помститися і забути треба про неї. Тільки треба все як слід продумати. У мене колега в такій же ситуації була кілька років тому – чоловік її пішов з сім’ї заради іншої жінки. Розходилися важко, сумувала довго, кілька років заспокоїтися не могла. І вона помстилася.

– А як? – жваво зацікавилася брюнетка.

– Потім, коли вже все заспокоїлося, вона з колишнім чоловіком знову почала стосунки, і відправила його новій дружині усі фото. Оооо, що там було в їхній сім’ї! Вона зовсім не очікувала такої зради. Чоловік не думав навіть, що його колишня здатна організувати подібні речі. А колегу після цього різко відпустило, дійсно. Заспокоїлася, чоловіка собі знайшла і заміж збирається тепер.

– Молодець! – блискаючи очима, проголосила брюнетка. – Тільки мені такий спосіб не підходить. Я інше придумала.

– І що ж?

– У соцмережах у цієї жінки фото бабусі і матері. Вона з ними, здається, дуже близька. Бабусі та мамус зворушливі вірші такі пише. А бабуся у неї директором школи все життя пропрацювала, її все місто знає. Роздрукую всю переписку, яку у чоловіка знайшла, разом з їх фотками, покладу в конверт і відправлю бабусі з мамусі. Можна прямо на адресу школи, ха-ха-ха! Нехай подивляться, чим їх дочечка в столиці займається, які листи одруженим чоловікам пише. Напишу, як сім’ї розбиває і дітей без батьків залишає.

– Ірино! Ну бабуся і мати щось до чого? Вони ж тобі нічого поганого не зробили?

– Та як сказати, – недобре усміхнулася брюнетка. – Всього-на-всього виховали таку донечку, яка мимохідь зіпсувала моє життя, а так-то так, нічого не зробили. В принципі, я-то їй теж нічого не зробила спочатку, і діти мої теж. Але вона про нас не думала взагалі, як про людей. Чому я повинна за її бабусю її хвилюватися.

Я чула цю розмову і навіть на думку нічого не спадає, не знаю, чи правильно зробить та жінка.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook