Ми з чоловіком добре жили, будували плани, чекали дитину. У нас були чудові стосунки кілька років, міцна сім’я. А потім – раз, і людині всього цього не треба: він зустрів іншу! Як же так?
У мене в житті все склалося прекрасно: прекрасний, з усіх боків позитивний чоловік, з яким прожили разом сім років душа в душу, чудові відносини з батьками і з свекрами, практично вже добудований будинок, довгоочікувана дитина, яка має незабаром з’явитися на світ.
Відносини у нас завжди були на заздрість багатьом. Я ніколи не розуміла подруг, які йшли на компроміси, раз у раз прощаючи чоловікам великі і маленькі грішки. Це від заниженої самооцінки, завжди вважала я. Не поважають себе жінки. Ось я б терпіти не стала б ні за що. А вже про зради і говорити нема чого. Пішла б, напевно, відразу…
Коли я пішла в декрет, чоловік почав працювати з потрійною силою – щоб у сім’ї «було все найкраще». Місяць тому поїхав по роботі у відрядження на два тижні.
Хоча я раніше спокійно відпускала чоловіка усюди і наскільки треба – тут чомусь стало не по собі. Хоча причин для хвилювання не було абсолютно, але щось таки мене непокоїло. Але я вирішила заспокоїтися.
Та й, врешті-решт, чоловік не гуляти зібрався: поїздка потрібна йому по роботі. Чоловік поїхав, і в перші кілька днів дзвонив, писав повідомлення, зв’язувався по відео. А потім раптом якось різко все обірвалося.
Коли я йому дзвонила, відповідав, але якось скупо, односкладово і сухо. Неначе інша людина. І приїхав зовсім іншим. Таємничий вигляд, сидіння по годині в убиральні, захований телефон…
– Так у нього хтось з’явився! – впевнено сказала найкраща подруга.
Але я не повірила у цю версію, швидше за все, у чоловіка проблеми по роботі, він не хоче говорити, щоб не засмучувати мене. Ні про які інші жінки в нашому випадку не може бути й мови – просто тому, що такого не може бути.
Ми ж не перший рік разом, кохаємо один одного, дитину чекаємо, будують плани… Я була впевнена, що іншим жінкам в житті мого чоловіка просто немає місця. Але подруга виявилася права. Через кілька днів чоловік сам зізнався, що закохався у неймовірну жінку. Вона знає, що він одружений, що у нього дружина чекає дитину і це, за його словами, «її зупиняє».
Хоча в інтернеті спілкуються щодня. Чоловік планує дочекатися народження дитини, а потім звільнитися з роботи і їхати до коханої. Будинок він залишить мені, з дитиною буде допомагати, і нічого йому не треба, крім свободи і можливості почати життя спочатку з жінкою всього свого життя…
Сказати, що я ошелешена – не сказати нічого. Так буває взагалі? Знехтувати усім, що будувалося роками, все життя своє зруйнувати, виїхавши в нікуди?
– Та не факт, що він їй потрібен буде, без квартири, без роботи, з однією валізою, – заспокоює мене подруга. – Ти, головне, час тягни. Час працює на тебе!
Поки дитина з’явиться, інше життя почнеться, то в поліклініку потрібно збігати, то на прогулянку, то коляску витягнути – а ти слабка, дивись, день за днем, чоловік втягнеться, дитину полюбить, і все налагодиться! Потім зі сміхом будете згадувати… Головне, не наламати дров! З усім погоджуйся і тягни час! Пошкодуєш, та пізно буде. Такі чоловіки, як твій, на дорозі не валяються.
І справді, з одного боку, нерозумно віддавати комусь хорошого чоловіка, батька своєї дитини, просто так. За щастя треба боротися. Та й залишитися одній в такий момент, на дев’ятому місяці, теж, виявляється, непросто. Це в теорії тільки – піду, не дозволю. А на практиці – все по-іншому…
З іншого боку, покажіть мені ту жінку, яка дитиною втримала чоловіка. Хоче – нехай іде. Якщо доля бути разом – повернеться, ну а не доля, значить, чим раніше, тим краще розлучитися…
Жити разом нам зараз важко, та й просто неприємно знати, що з тобою живуть тимчасово і без любові… Як бути? Вчепитися в чоловіка і тягнути час? Чи навпаки, зібрати валізу і виставити вже зараз, не чекаючи народження дитини.
Фото ілюстративне – globalsources.
