В Іспанії Люба мене переконала, щоб я поїхала до неї додому, і подивилася, яку красу там сини навели за її гроші. Мовляв, тоді я зрозумію, заради чого вона ту копійку так тулить. Повернулася я додому, і кажу чоловікові – заводи машину, поїдемо до Зіни, подивимося, що там у неї за хороми, а то вона нахвалитися не може. Та й племінників заодно провідаю, а то ми з ними не бачилися дуже багато років. Приїхали ми за вказаною адресою. Я спочатку подумала, що ми щось переплутали, бо ніяких красивих великих будинків не було
– Ой, Любо, мої сини вдома таку красу навели, що ти і не впізнаєш, – каже мені моя двоюрідна сестра Зіна. – Ти б поїхала до нас в
Якраз субота була, ми з мамою вирішили прибрати в квартирі і вона взялася пекти мої улюблені пироги. Хтось подзвонив у двері. Ми нікого не чекали, тому здивувалися обидві, мама пішла відкривати. Я почула голосну розмову, ненька була сердита, тому я вирішила теж до неї вийти, але краще б не виходила
Якраз в той день мама в той день пекла мої улюблені пироги та довго поралася на кухні. А я зранку приготувала холодець, а потім стала прибирати в квартирі.
Як зіграли весілля, син привів невістку в квартиру до матері. Олена, звісно, не була проти, адже у неї лише одна дитина, тому вона перейшла жити в найменшу кімнату, щоб молодому подружжю більше місця було. Спочатку жили добре, та потім онуки з’явилися, тісно стало всім і Віталій якось сказав матері: – Ти, мамо, одна, тобі легше з’їхати і речей в тебе мало, а ми вже освоїлися тут
Якось син сказав мені: “Мамо, нас вже четверо, а ти лише одна!”, – розповідає 65 річна Олена, знайома моя. – Ми, каже, до садочку прив’язані, плюс у нас
Микола крутив в руках конверт, в якому було тисяча доларів. Ці гроші він таємно відкладав рідній доньці на весілля, щоб Лариса не дізналася, а то точно влаштує йому сцену. Вона переконана, що якщо Микола живе у неї вдома, то її Марина – його справжня донька, і лише про неї він має піклуватися. Останні дні Микола тільки те й робив, що переховував той конверт з грошима, щоб його випадково не знайшла Лариса. Він навіть не думав, що все буде так важко, скільки проблем на рівному місці
– Без мене, Миколо, ти не це весілля не підеш, – заявила Лариса своєму чоловікові. – Ну і що, що вона твоя донька, мала б мати повагу до
Доньці я допомагала в міру можливості, не скажу що висилала їй по тисячу євро в місяць, але коли вона мене про щось просила – я ніколи не відмовляла. Навіть машину я їм з зятем допомогла купити. А тепер я повернулася додому, бо назбирала, нарешті, необхідну суму, і хочу купити собі квартиру. З донькою я не радилася. А навіщо? За це донька на мене образилася, Світлана грюкнула дверима і сказала, що якщо я не рахуюся з її думкою, то нам і говорити нема про що
– Я для себе цю квартиру беру, тому не розумію, чому ти так тривожишся, доню, – кажу я своїй Світлані, бо вона ніяк заспокоїтися не може, не дає
В суботу ми викликали таксі і поїхали за вказаною адресою. Я була вражена побаченим, бо дім сватів швидше нагадував палац. Зустрів нас сват, який своєю щирою посмішкою відразу дав нам зрозуміти, що все буде добре. Ми сіли за стіл, нам подавала страви якась жінка, але це була не дружина свата. З’ясувалося, що він вдівець, бо мами Діанки не стало в той день, коли вона народилася. Загалом, ми добре посиділи і домовилися про весілля. Я трохи заспокоїлася нарешті. Але через кілька днів мені зателефонував сват і сказав, що нам треба поговорити. В мене душа похолола, бо в голову приходили лише найгірші думки
– Не хвилюйся ти так, мамо. Батько Діани дуже хороший чоловік. І вони нас чекають, так що готуйся на суботу, – каже мені син. Щодо цієї події у
Нещодавно пральна машинка у нас поламалася. Грошей зараз немає, в чоловіка зарплату на роботі затримують, а я вдома сиджу, тому Олесь вирішив до батьків своїх звернутися. Ми з чоловіком добре знаємо, що в них гроші є завжди, от вони просто люди такі – економні та заощадливі дуже. Та, на превеликий подив, свекруха відразу відмовила синові: – Щоб не сталося, по гроші до нас не звертайтеся, викручуйтеся зараз самі
На жаль, що таке бідність – я знаю з самого дитинства. Ми з мамою жили в гуртожитку, в маленькій кімнатці, вона працювала на заводській прохідній, а ввечері брала
Після розлучення мого сина, коли дружина його іншого знайшла, колишня невістка поїхала жити до батьків. Звісно, що забрала з собою мого онучка. Мій син постійно їй гроші давав, адже Андрій дуже любив свою дитину, та Ірині все мало було і вона офіційно подала на аліменти. Тоді якраз саме цікаве і почалося
Я ще з самого початку знайомства зі своєю майбутньою невісткою не хотіла, щоб син з нею одружився. Господиня вона ніяка, було видно ще з початку, не красуня, освіта
Після весілля зять з донькою стали жити з нами. Іван такий ввічливий був, працьовитий, він навіть дізнався наші улюблені страви з батьком і часто для нас їх сам готував. Ми не могли натішитися зятем, вважали, що Златі дуже пощастило. Хоч продукти лише ми з чоловіком купували самі, але вважали, що маємо допомагати своїм дітям. Та одного дня зять накрив шикарний стіл і попросив нас про одну послугу, про яку ми й досі не можемо забути з батьком
Я взагалі останнім часом не перестаю дивуватися винахідливості та фантазії свого зятя Івана. Зараз вже він нам з батьком зробив таку пропозицію, що ми в повній розгубленості та
Леся виходила заміж по великій любові, Тамара тоді була ще доволі маленькою, бо ж різниця між ними 10 років, але вона добре пам’ятає, якою щасливою була її сестра на своєму весіллі. Та й жили вони з Миколою потім дуже добре, 20 років разом були. А потім Леся надумала в Італію їхати, бо хотіла новий будинок. Микола пробував тоді відмовити дружину від цього вчинку, бо ж розумів, що їде вона не на рік і не два, а що то за сімейне життя в розлуці? В підсумку, повернулася Леся додому і надумала розлучатися
– Не знаю, Тамаро, напевно я розлучатися буду, – каже засмучена Леся своїй рідній сестрі. Та аж присіла від несподіванки. – Що ти собі, сестричко, таке надумала? Вам

You cannot copy content of this page