Якраз в той день мама в той день пекла мої улюблені пироги та довго поралася на кухні. А я зранку приготувала холодець, а потім стала прибирати в квартирі. Була субота.
Я якраз мила ванну, почула, що хтось дзвонить у двері. Відкрити пішла мама та я почула якусь дивну голосну розмову. Я відразу вийшла, бо говорив якийсь незнайомий чоловік, а в гості ми сьогодні нікого не чекали. Коли пройшла в коридор, мама моя сказала: “Знайомся, Дарино, оце й є він, твій батько.”
Тато залишив маму з малим дитям на руках, я тоді була зовсім мала. Мама жила далеко від дідуся з бабусею та родини, тому дуже непросто мені було виховувати мене одній.
Багато зараз писати не буду, жінки мене зрозуміють, як це залишитися одній молодій дівчині з малим дитям на руках одній, адже ні допомоги, ні підтримки у неї зовсім не було.
Мамі дуже пощастило з бабусею Ніною. Мама з нею познайомилася в поліклініці, разом у черзі стояли. У мами очі були сумні, плакала, та бабуся Ніна перша заговорила до неї, от і розповіла мама їй про важке своє життя.
Бабуся Ніна жила сама, вона ще тоді була вже давно на пенсії. Запропонувала мамі пожити тимчасово в неї, їй веселіше буде, і допоможе старенькій, обом добре буде.
Але, щиро кажучи, бабуся Ніна сама дуже допомогла моїй мамі. Навіть не знаю, щоб з нами було, якби мама не зустріла цю добру жінку.
Бабуся Ніна допомагала мамі, як могла, а мама її підтримувала і багато роботи для неї робила. Мама доглянула стареньку, прожили вони разом лише 5 років, а потім бабусі Ніни не стало, свою квартиру вона залишила мамі моїй.
Отак минали роки, я вже доросла, і вдячна мамі, що вона змогла мене підняти на ноги сама. Я отримала хорошу освіту, маю хорошу роботу, скоро збираюся заміж.
Цей візит мого рідного батька навіть приснитися мені не міг. Мама враз пішла в свою кімнату, а я не змогла не запропонувати йому зайти.
Він сів на кухню та став вибачатися. Сказав, що шкодує, що так вчинив давно з матір’ю, що був молодим, не думав про наслідки. З тією жінкою у них відразу нічого не склалося, а повернутися вже не міг, соромно було.
Батько мій їв холодець ложками, доїдав другий пиріжок, і мені стало його дуже шкода. Він сказав, що живе з тіткою своєю, працює. Хоча заробляє мало, але від мене йому нічого не потрібно, лише спілкування, бо з рідних людей у нього нікого немає.
А коли йшов, запросив до себе в гості, сказав, що чекатиме дуже, адже я – все, що є в його нещасливому житті.
Батько поїв та пішов. З кімнати вийшла мама, очі її були сумні та вологі. Я в них побачила стільки втоми і розчарування, що не знала, чи зможу я пробачити батька.
Прийшов до мене на старості років. А де був раніше всі ці роки? Мама навіть говорити про нього не хоче, а я все життя мріяла про нього, який він не є.
Наближається день святкування весілля, я щаслива, але на душі якась пустка. Навіть сама боюся собі в цьому зізнатися, але хочу, щоб у цей день він був поруч зі мною. Але що скаже мама?
Я хочу, щоб в цей день поруч зі мною був батько, який він не є, але він рідний тато мій, але маму свою дуже шкода. Як вірно вчинити мені?
Фото ілюстративне.
