Життєві історії
«Благатиму в неї прощення…» .— Ви не знаєте часом цієї жінки? Її звати Люся, дівоче прізвище Самійленко, — незнайомка з надією зазирала в очі молодим матусям, що наглядали
Розцвіло волошками кохання. Вона посадила мене за стіл, як то бувало завжди. Пригостила пахучим чаєм і домашнім печивом. Бабуся зняла милий квітчастий фартушок, поправила коричневий светрик і сіла навпроти.
Канада-розлучниця. Людмила з Євгеном жили душа в душу, в їхній хатині ніколи не зчинялися сварки, між ними майже ніколи не було непорозумінь. Євген завжди допомагав Людмилі. Під стареньким
Після кількох років сімейного життя настають будні та рутина. І коли здається, що любов пройшла, він згадує той день, коли вперше осмілився зізнатися їй у коханні. Ці спогади
Не передати словами, що відчувала Леся, коли її коханий Руслан просто поїхав. Без пояснень. Сказав: «Нам треба поговорити». Леся присіла, уважно вдивляючись йому в обличчя, передбачала, що розмова
«Спочатку ми не хочемо дітей, а потім діти не хочуть нас» – сказала моя мама, у відповідь на моє запитання. Тоді ми з мамою прийшли в гості до
Яка ж вона довга, ця дорога, дорога до нового життя. І чому ми не взяли квитки на літак, як нам радили знайомі, а телепаємося цим автобусом. На кордоні
Вірі нещодавно виповнилося 35. Будучи дитиною з багатодітної сімї, вона з дитинства мріяла, що в 25 у неї вже буде двійко чудових дітей (бажано хлопчик і дівчинка). Але
«Сину, сину, сину, ангел мій»… Линула мелодія пісні, яку ніс на невидимих і теплих крилах літній вітер. Вона, немов танцюючи танго, кружляла по саду, між кущами пахучого жасмину,
– Чого так гірко плачеш, Мартусю? Що за біда сталася? Та заспокійся, – стараючись розрадити колишню співпрацівницю і подругу, наполегливо і вперто розпитувала Наталя. Може, чимось зможу тобі