Життєві історії
А часу назад не повернеш (дивний сон)

– Чого так гірко плачеш, Мартусю? Що за біда сталася? Та заспокійся, – стараючись розрадити колишню співпрацівницю і подругу, наполегливо і вперто розпитувала Наталя. Може, чимось зможу тобі допомогти чи зарадити?

– Ніхто й нічим не допоможе мені, тай Бог напевно не простить, – сказала Марта, витираючи сльози, які все котилися і котилися з почервонілих очей, падаючи на чорну шовкову суконку. Та й Марта й не дуже старалася зупинити їх, дала їм волю, щоб легше було на душі. Бо по тім тривожнім сні до ранку не закрила очей, а вдосвіта пішла на цвинтар, на могилу матері, де довго – довго молилася, хоч щирою її молитва не була. У стривожену свідомість лізли думки, вона починала молитися, а думки знову повертали її до того дивного сну.

– Заспокойся, Мартусю, – Наталя благала подругу, витираючи її обличчя та очі своєю хусточкою. – От і все, розповідай, що сталося? Чого мовчиш? Чоловік скривдив? Діти? Чи може заслабла? Кажи, хто винен у твоєму горі?

– Більше всього я сама, покійна мама моя, чоловік…та навіть і ти – піднявши очі в небесну синь, ніби щось шукаючи, тяжко зітхнула, схлипуючи, мов мала дитина.
– Навіть і я? – аж нахиливши голову від здивування перепитала Наталка.
– Заспокойся, Наталочко, пригорнула до мокрих грудей свою подругу, – більше всього – система, в якій ми жили. Не було Бога, не було гріха і все було дозволено. Тому тепер і плачемо.

– Прости, Марто! Скажи нарешті відверто, що ж сталося?

– То сон. Так, так…Страшний і правдивий. По панахиді і освяченні на гробах я прийшла додому змучена і раніше звичайного лягла спати. І ось десь коло другої години ночі, сниться мені, що я вийшла з хати і чую якийсь дуже дивний і мелодійний спів. Я повернула голову і зауважила дуже сильне сяйво неописаних барв. Вийшовши за ворота, уздріла велику кількість людей, які квапилися з букетами квітів до місця сяйва…

Я побігла в город по квіти, та ніяк не змогла знайти грядки. В поспіху старалася догнати людей. Коли дійшла, дивлюся, що то все відбувається не в парку, а на цвинтарі. На самій брамі четверо діточок, взявшись міцно за руки, перегородили мені вхід. Я постаралася їх обійти, але вони знову стали переді мною, не промовляючи ні слова, лише заперечливо кивали головами, даючи зрозуміти: «Тобі туди не можна». Я стала благати, мовляв там похоронена моя мама, але вони знову заперечливо похитували головами, безслівно кажучи: «тобі туди не можна йти».

Я зиркнула понад їхні голови і зауважила серед усього сяйва могилу матері, яка обросла бур’янами і була вкрай темною, і я наважилася силою ввійти, щоб навести порядок. Але діти, тримаючись за руки, не вступалися з цвинтарної брами.

Думаю собі, чиї то такі діти – замурзані, голенькі, як мати на світ народила? Стала придивлятися до них, а вони всі в одну мить вп’ялися очима у мене, і з очей котяться сльози…Два хлопчика і дві дівчинки…

Призирнувшись, я зауважила, що хлопчики цілком подібні до мого чоловіка, а дівчатка – до мене.

Зі страху я аж крикнула у сні: «Та хіба ви мої діти?» . З крику збудився чоловік.
До ранку я вже не заснула. Згадалося мені тих чотири страшних гріхи знищення плоду, яких я допустилася.

Ніхто не хотів мене відрадити: ні мама, ні чоловік…Та і ти, Наталю… Лише всі сприяли, дораджували. А я боялася життєвих труднощів і вбила своїх дітей.

Коли і чим спокутую на цій землі за такий злочин? – через якусь хвилину промовила Марта, озирнувшись на цвинтар, стоячи в тіні крислатих лип. А потім, ніби сама до себе промовила: «А часу назад не повернеш, щоби почати наново жити. Дав нам, своїм створінням, Господь Бог той великий дар: розум, пам’ять і свобідну волю, якою ми здебільшого й користувалися. А де розум?..»

– Прости мені, подруго, тепер і я зрозуміла, чому я своїм убитим ще в лоні дітям давала імена.

Боже, прости нам і дай розсудливий розум нашим дітям і внукам, щоб їх потім не мучила совість.

Дуже привітно гріло сонечко, щебетали пташки, з лісу доносилось зозулине ку-ку…Пахли квіти і трави. Але прибиті горем подруги цього не чули, їх мучило запитання: «Як спокутувати?».

За матеріалами о. В. Серемчук «Божий палець»

Related Post

facebook