Життєві історії
З Тарасом ми знайомі вже трохи більше року. Відчувши, що це мій чоловік, я вирішила переїхати до нього на знімну квартиру. Ми зрозуміли, що підходимо одне одному. Останнім
– А в нашій сім’ї все не як у людей! – розповідає тридцятирічна Надія. – У всіх подруг свекрухи донечок своїх, у кого вони є, просто обожнюють, а
З Святославом мені дуже пощастило, принаймі я так вважала до недавнього часу. Ми любимо один одного, у нас є донька. І я ніколи б не подумала, що станеться
Виросла я в селищі міського типу, на вулиці де ми жили, по сусідству не було жодної дівчинки мого віку, лише хлопчики. Тому мені доводилося гратися, в такому собі
Марта забігла в кімнату і її обличчя світилося щастям. Вона відразу кинулася до Наталі: – Мамо, присядь. Мені з тобою поговорити треба. Я заміж виходжу. Наталя Іванівна, звісно
З Мариною, моєю дружиною, ми познайомилися ще в університеті. Наша дружба переросла в справжню любов. Мої батьки відразу були раді прийняти Марину в свою сім’ю. А ось мама
Алевтина працювала і виховувала свою дочку одна. Жили вони в селі, то ж у жінки роботи було багато. Колись чорноокий красень обіцяв одружитися з нею, але коли почув
Теплого вересневого дня усі сусіди чули розмову на підвищених тонах на подвір’ї Сидоренків. Обурювалася Ганна, дочка Ірини. – Йди геть звідси, ти давно мені не тато. Де ти
Я, як і всі дівчата мріяла про велике і щасливе кохання. Чекала, що ось-ось зустріну саме того єдиного, якого покохаю на все життя. Коли я навчалася в університеті,
Після одруження ми з дружиною Наталею, почали жити за містом в приватному будинку. На той момент моя мати переїхала з міської квартири до нас. Але стосунки між нами