Алевтина працювала і виховувала свою дочку одна. Жили вони в селі, то ж у жінки роботи було багато. Колись чорноокий красень обіцяв одружитися з нею, але коли почув звістку про дитину, зник в невідомому напрямку. Алевтина заради доньки була ладна на все. Коли та подорослішала – берегла її, не давала їй багато робити фізичної роботи.
Доньку в селі всі називали красунею. Коли дивилися на неї, то неможливо було і очей відвести. У неї була смугленька шкіра, красиві чорні очі, довге чорне волосся. Олеся і справді вирізнялася від усіх дівчат в селі.
Їй було всього дев’ятнадцять років. Вона була скромною, любила свою маму. А Алевтина, в свою чергу, не переставала мріяти, що хоч у доньки доля складеться краще, ніж у неї. Всі в селі говорили, що вона вийде за прекрасного багатого чоловіка, але вона в підсумку вразила всіх своїм вибором.
Григорій бачив її щодня, і завжди захоплювався її красою. У нього було дві дочки, сам втратив недавно дружину, тому виховував дітей один.
Вони познайомилися, коли він підвозив Олесю додому. Тоді автобус зламався і до центру було важко дійти пішки. Що тоді між ними сталося – невідомо, але після того випадку Григорій і Олеся хотіли бачитися все частіше. І тишком зустрічалися.
Він завжди дуже обережно підбирав слова, щоб ненароком не образити її, ніколи не говорив про весілля. Григорій був закоханий в Олесю, але не насмілювався якось сказати про це. Через деякий час вона сама сказала, що хоче вийти за нього заміж.
Він хотів все зробити, як належить – прислати старостів, зробити весілля. Але Алевтина не дозволила, вона не хотіла бачити Григорія поруч з донькою. Не про такого зятя вона все життя мріяла.
Доньці вона в дуже категоричній формі сказала, що ніколи не прийме Григорія, як зятя, а його дітей, як внуків. Вона намагалася пояснити своїй доньці-красуні, що у неї ще все попереду і що на Григорію світ не зійшовся. А ще, розповідала, як важко їй буде ростити чужих дітей.
На наступний день Олеся просто не повернулася додому.
Алевтина не вірила, що дочка її ослухається, приходила до них, просила, щоб дочка додому повернулася, але все без толку. Вона не збиралася повертатися, бо любила свого Григорія і твердо вирішила залишитися з ним і його дітьми.
Всі родичі почали соромитися її. Село розділилося на два табори: одна сторона підтримувала дівчину, а інша – Алевтину. Кілька років Алевтина з донькою не спілкувалися, хоч і жили в одному селі.
Все змінилося, коли Григорій отримав нову роботу, переїхав до міста і обзавівся машиною. Незабаром у них народився спільний син, а дівчатка допомагали мамі з братиком.
Олеся довго думала і таки наважилася поїхати до мами. Вперше за багато років вони вирішили провідати Алевтину. Та спочатку зустріла їх непривітно, але і не виганяла. Григорій відразу взяв лопату з її рук і сам почав займатися роботою. Олеся підійшла до мами і познайомила сина з бабусею. Тут Алевтина не витримала, обійняла доньку і внука, і навіть поцікавилася, де дівчатка.
Вони помирилися і більше ніколи не згадували, чому багато років вони не спілкувалися.
Фото ілюстративне – Fishki.
