Після одруження ми з дружиною Наталею, почали жити за містом в приватному будинку. На той момент моя мати переїхала з міської квартири до нас. Але стосунки між нами і моєю мамою, на жаль, не склалися. Останнім часом спільного проживання в нашому домі, мама продовжувала залишатися вічно нами незадоволеною. Негатив постійно сочився на наші голови. Після чергового незрозумілого звинувачення на мою адресу, я постарався звести всі контакти з матір’ю до мінімуму.
Тоді вона переключилася на Наталю. Мама стала повчати мою дружину з будь-якої, навіть найменшої дрібниці. Я ввічливо попросив маму, щоб вона припинила повчати мою дружину, або поверталася до себе додому. Моє прохання ніяк не вплинуло на докори в нашу адресу і я відвіз маму в її квартиру. На прощання, мама розклала по дому записочки з недобрими побажаннями моїй дружині.
Далі, ще гірше. Мама подала мене на аліменти, звинувативши, що я їй не допомагаю. Але під час розгляду було офіційно визнано, що я завжди допомагав мамі. У аліментах їй було відмовлено.
Після цього ми з мамою не спілкуємося. Я їй все пробачив, не тримаю на неї зла і образ, але і спілкуватися з нею у мене бажання немає. Посилаю їй гроші поштою сам, але не ту суму, яку вона у нас просила. Все своє майно вона заповіла іншим родичам, а мене залишила без нічого. Добре, що мій батько, якого вже давно не стало, переписав на мене земельну ділянку, на якій я збудував невеликий будиночок, де ми зараз проживаємо з Наталею.
Ми з дружиною живемо дуже дружно. Наталя – це жінка, про яку я мріяв все своє життя. Перебувати поруч з нею, я відчуваю себе щасливою людино. Вона добра, мовчазна, я до сьогоднішнього дня не можу зрозуміти, чим вона могла не вгодити моїй мамі. Скоро в нашій родині будуть дітки, ми вже знаємо, що чекаємо двійню. Дуже сподіваюся, що після появи онуків, мати перегляне своє ставлення до нас і ми знову помиримося і заживемо, як одна дружна родина.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
