В Італію Ірина повернулася дуже засмученою. Отримала чергову зарплату, як завжди, 50 євро відклала для себе, а решту мала передати через водія буса синам. Але ще пішла в магазин, щоб купити продуктів. Вона завжди купувала так, щоб було однаково у двох сумках. Але в останню мить вона передумала. “Не буду я нічого їм купувати і передавати. Нехай живуть як знають, дорослі уже” – подумала жінка і вийшла з магазину. “У тебе щось трапилося, мамо? Чому ти не передала в цьому місяці гроші?” – не забарився з дзвінком старший син. “Мамо, де гроші? У тебе все добре?” – наступним був дзвінок і від молодшого сина
Двох своїх синів Ірина любила однаково, і завжди вважала, що дітям треба давати все порівну, та намагалася дотримуватися цього принципу. В дитинстві, коли сини росли, у них завжди
Коли я їхала в Італію, то мала багато мрій, думала, що грошей зароблю, приїду і буду життям насолоджуватися, а то виявилося, що воно все якось не так. Та ми колись на свята сходилися родинами, колядували так, що все село чуло, а зараз всі зачиняються в своїх величезних будинках і навіть дітей-колядників не всі до себе пускають. Що з людьми відбувається? Колись ми мали набагато менше, але почувалися значно щасливішими. Одним словом, я захотіла назад в Італію. Там я працюю, рухаюся, чекаю на неділю, щоб з дівчатами в парку зустрітися, на море ми часто влітку їздимо в неділю у свій вихідний
Одному Богу відомо, як я вже хотіла додому, адже останніх три роки я не приїжджала навіть на свята. Тому цього року я вирішила, що приїду на кілька місяців.
Коли будинок вже був готовий, мій син сповістив ще одну радісну новину – він одружується. Я, звичайно, додому відразу поїхала, бо хотіла на майбутню невістку подивитися. І тут мене чекав неприємний сюрприз, я би навіть сказала, дуже неприємний сюрприз. Мій син вирішив одружитися мало того, що з найбіднішою дівчиною з нашого села, та ще й мій колишній чоловік живе зараз з її мамою. Уявляєте мій розпач. Син пояснив, що коли він до батька в гості приходив, то там і зустрів свою Оксанку, і відразу мене запевнив, що вона дуже хороша
– І для кого ти, Данусю, усе це накупила? Сукні, кофточки, взуття, косметика? У тебе ж дочки немає, – каже мені моя подруга Світлана, така ж заробітчанка як
А навіщо тоді було обіцяти, якщо вона не збиралася свої обіцянки виконувати? – питаю я свого чоловіка. – Іринко, зрозумій, мама планувала нам допомогти, і зробила б це, якби не обставини, – виправдовує мій чоловік маму, що мене, в принципі, не дивує. Але і мовчати я не хочу, бо так виходить, що в цій ситуації я програла. Тепер розумію, що варто мені було послухати свою маму, а не чоловіка і свекруху, але вже пізно
– А навіщо тоді було обіцяти, якщо вона не збиралася свої обіцянки виконувати? – питаю я свого чоловіка. – Іринко, зрозумій, мама планувала нам допомогти, і зробила б
Щось ти, Маріє, швидко з міста від сина повернулася, – каже мені сусідка, яку просила дивитися за моїм котом, поки я гостюватиму у сина. – Так, Ганнусю, швидше приїхала, бо син з невісткою на відпочинок зібралися, готель вже забронювали, а що я сама в квартирі їхній робитиму? – кажу, і тишком витираю сльози, щоб сусідка не побачила, а то по селу рознесе. Насправді, я так з’їздила до сина, що нікому не побажаєш. З’ясувалося, що син мене соромиться
– Щось ти, Маріє, швидко з міста від сина повернулася, – каже мені сусідка, яку просила дивитися за моїм котом, поки я гостюватиму у сина. – Так, Ганнусю,
Не зрозуміла, ви хто? – питаю я жіночий голос, піднявши слухавку телефона. – А нехай сам він вам все і розкаже. Давно пора, – сказала незнайомка і скинула дзвінок. Дізнатися в 59 років, що твій чоловік мінімум 15 років живе на дві родини, скажу вам відверто, не просто. Я ж жила собі спокійно, і нічого не підозрювала. Ми готувалися до 60-річчя мого чоловіка, і тут я дізнаюся гірку правду
– Не зрозуміла, ви хто? – питаю я жіночий голос, піднявши слухавку телефона мого чоловіка. – А нехай сам він вам все і розкаже. Давно пора, – сказала
Сергій чекав на повернення дружини довгих 15 років, але коли вона прийняла рішення повертатися, він не зрадів, бо мав розповісти їй непросту правду про те, як він тут жив, поки її не було. Дружину він не хотів втрачати, але і правду казати – теж не легко. Та найважче в цій ситуації – зробити вибір
Той день для Сергія виявився не простим, чоловік не міг повірити своїм вухам. Дві новини, кожна з яких перевернула його життя. Перша – від Лариси, яка подзвонила і
Не розумію, чому ти не можеш приїхати на зимові свята додому? – здивовано запитав Олексій по телефону, коли Наталя йому сказала, що цей Новий рік проведе в Іспанії разом з Ольгою, вони домовилися поїхати в Мадрид разом. Та чоловік не зрозумів цього вчинку Наталі, він навіть образився, що в таке свято дружини не буде поряд. “Вибач, що я тобі це кажу, але твій чоловік не за тобою, а за твоїми борщами по буднях і Олів’є по святах він скучив. Якби він навчився вчасно це цінувати, то не отримав би того, що зараз має” – сказала Оля
“Не розумію, навіщо вся ця суєта? Для чого щороку прикрашати ялинку?” – так завжди говорив чоловік Наталі, який перед новорічними святами завжди псував їй настрій тим, що не
А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я завжди усім ділилася, ніколи скупою не була, а тут я взяла і в один момент змінилася. А такі зміни, як правило, нікому не подобаються. І я теж, коли зрозуміла, що моєю добротою користуються, вирішила, що з мене досить. Більше ніякої кави, ніяких макаронів і ніяких грошей в займ. Дочка моя стала на сторону свекрухи, каже, що я могла б і позичити гроші родичці. Їй легко говорити, вона сама ці гроші не заробила
– А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я
Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на те, що паркан маю полагодити я. Я і сама бачу, що ситуація неприємна, але що я сама можу зробити? Неприємно мені стало після нагадування сусідки, тому я взяла телефон і набрала доньку. Дочці моїй ніколи не подобалося те, що я її чоловіка про щось прошу, бо вона вважає, що у мене є син, і саме він має мені допомагати
– Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без

You cannot copy content of this page