Павло – мій чоловік, десь вже майже пів року, як він сидить вдома без роботи, його звільнили, на жаль, бо були якісь там труднощі на фірмі.

Мені колись здавалося, що безробіття – це лише якесь тимчасове явище, яке іноді у всіх буває, це непростий період, який потрібно подолати та переключитися, проте у нас це виявилося справжньою проблемою, на яку я навіть очікувати не могла.

Хочу розповісти все по порядку, щоб ви зрозуміли, в якій ситуації я зараз знаходжуся.

Коли Павло втратив роботу, то перше, що я запропонувала йому зробити – переїхати. У нашому містечку шукати особливо нічого зараз, роботи дійсно немає, її дуже важко знайти, і якщо є можливість краще жити, і немає роботи, то можна шукати щастя в іншому місці і зробити в житті важливий вибір. Враховуючи те, що часи зараз важкі, я вважаю це найкращим варіантом.

Крім того, нашим дітям скоро вступати до університету і краще, якщо ми заздалегідь переберемося ближче до того міста, де діти будуть навчатися, усім разом нам буде легше, адже все одно дітям там потрібно буде шукати житло в оренду.

Діти дуже просять мене переїхати в Київ, їм дуже подобається це місто, вони мріють там навчатися, щоб ми там жили разом, та й роботу там легше знайти і зарплати там  більші, звісно. І, здавалося б – план є у нас хороший, гроші на перший час є і мотивація – все, що необхідно для гарного старту, однак щось зупиняло, не давало змінити своє життя на краще.

Пошуки роботи були безуспішні. Все це вилилося в те, що мій Павло втратив надію в краще життя і все частіше засиджувався з друзями аж до ночі.

У мого чоловіка характер непоганий, але мені все більше здається, що він проміняв свою сім’ю на посиденьки з друзями і сивеньку, і мені прикро через це, адже не про таке сімейне життя я мріяла, звісно.

Я весь час намагаюся довести своєму чоловікові, що потрібно рухатися далі, не варто опускати руки, адже у нас ще діти є і ми маємо йти вперед заради них, бо їм дуже потрібна наша допомога та підтримка. Він же, навпаки, нічого не хоче. Я просто не розумію, як так можна. У людини є можливості – більшість в нашому місті багато б віддали за це, однак у нас це є, і ми цим не користуємося. Чому?

Я не розумію чому я і мої діти повинні жити ось так через свого чоловіка та батька. Ми не заслужили подібного, ми готові зробити все, щоб наше життя змінилося на краще. Але й тягнути Павла за собою, коли він сам не хоче нічого в житті змінювати, навіть заради своєї сім’ї, дуже непросто.

Мої тато й мама останнім часом все частіше говорять мені, щоб я їхала одна, тому що часу розібратися з усім у нас практично немає – гроші закінчуються, а дітям навчатися наступного року буде потрібно, хоч я щось зароблю для них.

Безумовно, я розумію, що так робити неправильно. Що залишити Павла в непростий період в житті не можна, це не правильно так робити, але і часу на вирішення цієї проблеми у мене теж немає. Якби він тільки погодився поїхати з нами, ми б разом з усім впоралися б.

Мої подруги стверджують те ж саме, як і їхні чоловіки. Вони обіцяють за Павлом доглянути, поки нас не буде, але знову ж таки, наскільки це правильно?

Наші діти не хочуть що-небудь мені говорити, тому що не хочуть вступати ні на одну сторону. Я їх розумію, адже вони вважатимуть, що зрадили одного з батьків. З іншого боку – це їхнє майбутнє, і вони повинні неодмінно в ньому брати участь. Адже зараз вирішується все.

Одна я не зможу всього виправити і впоратися з усім, мені потрібна підтримка моїх близьких людей, адже мені теж зараз непросто. Тільки так я зможу хоч щось зробити і, можливо, впоратися з непростою життєвою ситуацією, яка склалася в нашій родині. І чоловіка не хочу самого залишати вдома, адже знаю багато прикладів, коли сім’ї, які живуть на відстані, дуже швидко розлучаються.

Як вмовити свого чоловіка допомагати своїй дружині і дітям і зробити щось важливе для нас, якщо він сам того не хоче і не розуміє?

Фото ілюстративне.