Так сталося, що з своєю майбутньою невісткою я познайомилася в Італії, і хоч між нами була велика різниця у віці, ми з нею швидко подружилися. Люба розповіла мені, що їй 33 роки, вона розлучена, має дитину, а на заробітки подалася щоб забезпечити сину гідне майбутнє.

В Італії пробула 15 років, поїхала, коли мені було 43, розлучилася, вдома з мамою залишила трьох синів, яким на той час було 20, 18 і 15 років. Мета така ж як у всіх – заробити щось для дітей.

Як не дивно, але першим захотів одружитися мій наймолодший син, щойно йому виповнилося 20 років, сказав, що жениться. Наречена була його ровесницею, дівчина з нашого села. Я знала її батьків, ми з тепер уже сватами зробили дітям невелике весілля, а також скинулися і купили їм квартиру.

Через три роки середній син теж одружився, але весілля вони вирішили не робити, невістка з небагатої сім’ї, її батьки ледве змогли дати четверту частину на квартиру, яку ми їм купили, а решту дала я. Та проблеми з цього я не робила, головне, щоб діти щасливо жили, адже я заради цього і гарую на чужині.

Два молодші сини одружилися і вилетіли з сімейного гніздечка, а вдома залишився старший син. Відколи мами не стало, він став хазяїном на подвір’ї, я присилала йому гроші, а він займався благоустроєм. Збудував будинок, привів двір до ладу, навіть зробив для мене альтанку і невелике озерце облаштував.

Хороший він у мене, добрий і працьовитий, але чомусь з особистим життям йому не щастило. От я коли і зустріла Любу, подумала собі, що вона могла б стати гарною парою для мого Юрка, якому зараз 35 років. До того ж, Люба родом була з сусіднього з нами села, всього за 50 кілометрів. То ж коли одного разу вона збиралася їхати додому, я попросила її передати гроші моєму Юркові, подумала, що так організую їм зустріч, а далі вже як Бог дасть.

Мій план спрацював, Юрко і Люба стали спілкуватися, вона ще повернулася в Італію на пів року, а потім поїхала додому, бо Юрко зробив їй пропозицію. Я була щаслива, що нарешті і мій старший син визначився і вже не сам. Всі гроші я і далі продовжувала відсилати додому, щоб син зміг довести всі справи до кінця.

Цього року я і сама приїхала у відпустку, та мій візит дуже не сподобався невістці, яка всього за пів року відчула себе господинею у моєму ж домі, вона постійно мене питала, коли я збираюся повертатися назад.

Виходить так, що свій будинок я їм віддаю, а сама знову їду заробляти. З одної сторони я дуже рада, що син нарешті одружився, а з іншої, у мене з’явилися сумніви, чи не має Люба корисних цілей, адже бути господинею на всьому готовому дуже просто.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.