Валентина і Петро з Тернополя в українському ресторані Неаполя святкують своє «срібне» весілля. Всі гості співають «Несе Галя воду», а на столах – вареники, борщ та гoрiлкa: все, як удома.
Втім, святкує переважно старше покоління. Є кілька лише зовсім малих дітей.
Валентина і Петро в Італії вже 17 років. Спершу приїхали самі, а за три роки забрали дітей. «Діти вже починали забувати батьків. Відстань своє бере. Із-за чого ми вирішили або їх сюди привезти, бо в іншому випадку сім’я могла просто розпастися. Діти без батьків не повинні бути», – каже Петро.
Зараз сину 23 роки, доньці — 21. Вони закінчили італійську школу, а тепер навчаються в університеті Неаполя.
До ресторану з батьками діти не пішли. За словами Валентини, молоді просто нудно на традиційних українських святах.
Пройшло багато років як вони в Італії, тому всі члени родини оформили собі документи. Валентина і Петро знайшли стабільну роботу. Батьки регулярно спілкуються з родичами в Україні, але їхні діти поступово втрачають зв’язок із батьківщиною.
Читайте також: ДОСВІД УКРАЇНКИ: ЯК МОЖНА ПРАЦЮВАТИ ТА НАСОЛОДЖУВАТИСЯ ЖИТТЯМ В ШВЕЦІЇ
«Вони не відчувають себе українцями. Вони виросли тут, в школу тут пішли, спілкуються тут, вдома між собою практично італійською розмовляють. З нами говорять українською, але між собою італійською».
Сім’я повністю інтегрувалася в італійське суспільство. За словами пари, навіть Різдво та Великдень діти тепер святкують тоді ж, коли італійці.