Діаспора
Досвід українки: як можна працювати та насолоджуватися життям в Швеції

Коли я закінчила навчання в унверситеті, я не могла знайти роботу в Україні, адже з освітою філолога це непросто. Проте, моя знайома порадила поїхати до Швеції за програмою “Au-pair”, розповідає газеті “Моя сповідь” 23-річна Аня.

Це дуже ціккава програма, яка передбачає проживання у шведських родинах, виконання певних соціальних робіт (наприклад, догляд за немічними старенькими або дітьми), натомість іноземця забезпечують харчуванням, кишеньковими грошима і дають можливість вивчати іноземну мову за рахунок господарів.

Тому, я вирішила, що в моїй ситуації це досить непогано. Я незаміжня, батьки здорові та ще й працюють, а мені так хочеться побачити світ.

Вартість мовних курсів — близько 120 євро за три місяці, “кишенькові” — до 500 євро на місяць. Працювати за цією програмою можна рік, а після річної перерви — приїхати ще на рік. Програму підтримує уряд Швеції — вона популяризує місцеву культуру і мову. А іноземець потім має гарний шанс на вступ до одного зі шведських вищих навчальних закладів чи навіть на дозвіл на роботу. Претендентів за цією програмою добирають спеціалізовані шведські агенції.

Тим більше, я знала, що кілька моїх знайомих вже успішно працювали на Скандинавському півострові, тож я вирішила ризикнути та надіслала своє резюме.

І через 2 місці я збирала вже валiзи. Мене чекала родина Н.: батько-одинак, 45-рiчний рудий велетень Тумас, i його дiти: Ерiк (одинадцятирiчна мiнi-копiя татуся), Сiльвiя (дванадцятирiчна прийомна донька з Малавi) та дворiчна Марiя. Вони мешкають у Вестеросi. Це мiсто в центральнiй Швецiї, на березi озера Меларен, один iз найстарiших мегаполiсiв у Пiвнiчнiй Європi.

Його територiя була заселена вiкiнгами ще до 1000 року. Нинi це п’яте мiсто у Швецiї за кiлькiстю населення. Тумас працює у великiй машинобудiвнiй компанiї, добре заробляє i потребує допомоги у вихованнi дiтей.

“God natt” — це десята вечора

Спочатку мені було важко через те, що я мусила призвичаїтися у Вестеросi рано лягати в лiжко, адже вставати доводилося дуже рано, о шостiй. Так тут роблять усi й повсюдно. Iноземцi, що приїжджають до Швецiї вперше, дивуються: вулицi навiть великих мiст пiсля 22.00 вuмuрaють.

Шведи поспiшають додому, бо звикли прокидатися з першими птахами. На восьму годину я везла маленьку Марiю в садок, їхали десь iз пiвгодини в мiському автобусi, вiд дев’ятої до одинадцятої у мене були курси мови, потiм бiгла додому готувати обiд i вже о третiй забирала малу iз садка.

Після цього, зустрiчала зi школи Сiльвiю i Ерiка, ми разом обiдали, вчили уроки, переглядали мультики, прибирали в помешканнi — одне слово, звичайне життя багатодiтної родини.

О шостiй чи сьомiй додому повертався Тумас. Вiн перевiряв, чи в хатi порядок, чи всi здоровi й ситi, десь iз пiвгодини бавив малу Марiю, а тодi усамiтнювався у своєму кабiнетi й вже не виходив звiдти до самої ночi.

Раз на тиждень ми з Тумасом i дiтьми їздили на так званi великi закупи в один iз гiгамаркетiв. Розплачувався Тумас, а потiм приблизно п’яту частину витраченого вираховував з моєї платнi. Наприклад, десяток яєць ми купували за 5 євро, кiлограм сиру — за 14 євро, кiлограм курячої грудинки — за 12 євро, лiтр молока — за 1,5 євро, а хлiб — приблизно 3 євро за буханець.

А от одяг на розпродажах можна було купити майже за безцiнь. Я придбала собi новенький зимовий пуховик лише за 30 євро, щоправда, це було у квiтнi, коли магазини позбувалися зимового асортименту. Був, щоправда, момент, коли я почувалася жебрачкою. У мене страшенно розболiвся зуб, i Тумас завiз мене до стоматолога.

Тут лiкyвaння дуже дороге, невеличка пломба коштували майже 800 євро (це дорого i для шведiв, але своїм громадянам держава надає субсидiю на стоматологiчнi послуги, стимулює людей дбати про зуби). Тумас розплатився, а потiм вираховував по 100 євро з кожної моєї зарплати. Тож раджу всiм, хто збирається на заробiтки до Європи: насамперед добре полiкуйте свої зуби.

Мовного бар’єра iз сiм’єю я майже не вiдчувала. Шведська належить до германської мовної групи, вона багато в чому подiбна до нiмецької, тож менi було не так важко, як, можливо, тому, хто не вчив нiмецької. Хоча в сучаснiй шведськiй дуже багато i англiйських, i французьких слiв. Важче було звикнути до iншого. Багато в чому шведи геть не такi, як ми.

По хаті гoлякa

У Швеції не кричать на дiтей, а тим бiльше не піднімають руки на них, оскільки це непристойно. Ця країна стала першою у Європi, де законодавчо зaбoрoнили будь-яке фiзичне пoкaрaння дiтей. Коли хтось iз мiгрантiв з Азiї, Близького Сходу чи Африки (завдяки полiтицi вiдчинених дверей ще донедавна сюди щороку приїжджали тисячi бiженцiв) шарпає дитя, у шведiв витягується обличчя.

Вдарити дитину, навiть злегка, але публiчно — це означає вiдразу загримiти в пoлiцiю. А ще тут вчать, що всi люди рiвнi незалежно вiд статi — це, як молитву, втокмачують з дитячого садка. I дiвчата, i хлопчики на заняттях вчаться шити, в’язати, кувати залiзо та куховарити.

Я не знала цього й думала, що Ерiк мене розiгрує, коли заявив, що в школi дiстав домашнє завдання: спекти булочки з корицею до Дня матерi (урочисто святкується 27 травня).

Тому, ми пекли всiєю родиною, навiть мала Марiя допомагала. А Тумас до хатньої роботи не брався з того моменту, як у домi з’явилася я. Вважав, що досить платить менi, щоб поєднувала роботу няньки, прибиральницi та куховарки.

Проте, раз на тиждень, у недiлю, вiн завжди готував обiд — смажив стейки, нарiзав салат i не давав менi й пiдступитися до кухнi. Мовляв, це його день. Як i бiльшiсть шведiв, Тумас схиблений на екологiї: весь час перевiряв, чи я правильно сортую смiття. А кожне упакування з продуктами монiторив на вмiст шкiдливих додаткiв.

Одного разу в новинах передали, що якась там птахофабрика oштрaфoвaнa за те, що утримує курей у тiснявi. Наказав менi в жодному разi не купувати яєць цiєї агрофiрми — без компромiсiв. У нас iз Тумасом, на жаль, не склалися такi довiрливi стосунки, щоб дiзнатися, як цiлий рiк пiсля зaгuбeлi дружини в автокатастрофi вiн давав собi раду з дiтьми i господарством. Одружуватися вдруге вiн, з усього судячи, не хотiв.

Але кiлька разiв на мiсяць ходив “на побачення” — жiнки на один вечiр його цiлком влаштовували. I чоловiк цього не приховував, iнодi, коли був у доброму гуморi, навiть розповiдав менi, з якою кумедною дiвчиною вчора познайомився.

У Тумаса була одна цікавинка, він вихходив з душу гoлякoм. Цю звичку татуся наслiдував i малий Ерiк. Менi незручно було запитувати, чому вони так роблять. Якось, вловивши мiй спантеличений погляд, Сiльвiя пояснила: “Нудисти! Якби я мала таку бiлу дупу, нiколи б не роздягнулася прилюдно”. Я подумала: “Мала має почуття гумору”.

Сiльвiя, хоч i росла в цiй родинi з п’яти рокiв, рiзко вiдрiзнялася вiд усiх не лише кольором шкiри, а й характером. Вона дуже меланхолiйна, нерiдко впадала в депресiю. Дiвчинка весь час згадувала, як у Середземному морi пoтaнyли її мати та сестри — човен з бiженцями перекинувся пiд час шторму.

Сiльвiю привезли до Швецiї земляки, вона двiчi переходила з родини в родину, доки її не прийняли Тумас iз дружиною. Втрата спочатку рiдної, а потiм прийомної матерi стала для Сiльвiї подвiйним yдaрoм.

“Звідки ти приїхала?”

У липнi ми всi вирушили на Балтiйське море. Дiти аж стрибали вiд радощiв, тiшилася i я, адже мiй контракт уже закiнчувався, i хтозна, чи я знову приїду в цi краї. Поблизу мiста Мальме, а це крайнiй пiвдень країни, найвiдомiшi шведськi пляжi. Побачивши, як у магазинi я придивляюся до купальника, Ерiк заявив: “Тобi вiн навряд чи знадобиться, насамперед купи собi крем вiд сонця. У нас лише Сiльвiя нiколи не обгоряє”.

На пляжi Рибберсборг туристам демонструють мiсцеву принаду — роздiльну купальню для чоловiкiв i жiнок, побудовану наприкiнцi ХIХ столiття. А поряд, через кiлька метрiв, — суцiль нудистський свiт. До мiнi-готелю, в якому ми орендували кiмнати, — близенько, i зграї шведiв щодня ходять туди-сюди в чому мати народила.

Природа тут прекрасна — чиста вода, бiлий пiсок, сонце не пече, а температура води в липнi досить комфортна — до 22 градусiв. Справжнiй рай, тож iз часом я призвичаїлася до царства Адамiв i Єв. Але вiдмовлялася засмагати без купальника. “З якої глушини ти приїхала?” — дражнив мене Ерiк. А його батько намагався переконати, що засмагати в трусах серед голих людей непристойно. Жартував: може, орендувати для тебе роздiльну купальню?

Але яким би цивiлiзованим не намагався здаватися Тумас, я бачила, якi погляди вiн кидав на оголену Сiльвiю. Та й iншi пляжники не вiдводили вiд неї заворожених очей. Африканськi дiвчата дозрiвають швидше вiд європейок. Та й, на мою думку, кожен нормальний чоловiк не змiг би без запаморочення дивитися на Сiльвiю, коли вона поставала у своїй викличнiй, юнiй, неприкритiй шоколаднiй красi.

У передостаннiй день нашої вiдпустки Тумас усе зiпсував. Хильнув зайвого i залiз до мене в лiжко. Я не кричала, щоб не розбудити дiтей — поряд спали Сiльвiя i Марiя. Якби малiй раптово не наснилося щось страшне й вона не розплакалася б, Тумас, мабуть, дiстав би те, чого хотiв. А так мусив вiдповзати до дверей.

Наступного дня просив пробачення. Я сказала, що зла на нього не тримаю. Але осад залишився. Дала собi слово: якщо пощастить i вдруге поїду до Швецiї за програмою “Au-pair”, нiколи не житиму в батька-одинака.

Читайте також: ЧЕРЕЗ ЗАРОБІТКИ, ЖІНКА “ВТРАТИЛА” СВОЮ ДОЧКУ

Зараз, менi регулярно пише Сiльвiя, розповiдає, що нова хатня працiвниця, китаянка, потворна i зовсiм не розумiє шведської. Я тривожуся за Сiльвiю. З одного боку, для дитини з бiдної Малавi це щастя — стати своєю в забезпеченiй родинi. А з другого — потрiбно мати велику мужнiсть жити в країнi, де останнiм часом посилилися антимiгрантськi виступи, i навiть у спокiйному Вестеросi вже були кривавi сутички на мiжрасовому грунтi.

Зовсiм не давно Швецiя згорнула полiтику вiдчинених дверей. У парламентi проголосували за новий iммiграцiйний закон, тому влада планує наполовину скоротити кiлькiсть мiгрантiв, причому примусово.

В цьому, на мiй погляд, є резон: ще пiд час роботи у Швецiї дiзналася, що 90 відсотків мiгрантiв з країн Африки й Близького Сходу (це понад 200 тисяч осiб) не працюють, живуть завдяки соцiальним виплатам. Тож тепер не знаю, чи вдасться менi знову опинитися в країнi вiкiнгiв. Але сподiваюся на це i кажу: “Adjо, Sverige” — “До побачення, Швецiє!”

Джерело.

Related Post

facebook