В мене завжди дуже добрі стосунки з бабусею були, та й не дивно: я – її єдина онука від єдиної дочки. Я все дитинство у неї провела. Майже всі вихідні і канікули ми з бабусею проводили разом.
Ми з бабусею цілим. и днями розмовляли, книжки цікаві читали, мріяли про все, багато спільного було у нас, ми були з нею дуже схожі.
Бабуся постійно мені говорила – виростеш, моя квартира дістанеться тобі. І при батьках повторювала неодноразово, майже постійно: у вас житло є, а моя квартира буде Наталці, тобто мені, щоб у неї з самого початку було житло і вона не тулилася по чужих кутках.
Квартира у бабусі була дуже непогана – двокімнатна в досить хорошому районі нашого міста. Втім, у батьків моїх житло нітрохи не гірше: трикімнатна квартира неподалік, яку свого часу вони також отримав у спадок. Мати з батьком і зараз там живуть.
На слова бабусі про те, що свою двокімнатну квартиру вона хоче віддати улюбленій онуці – мені, мати завжди сміялася – ну, багатою нареченою буде моя дитина, гаразд.
Бабуся завжди була активною, усміхненою, відмінно збереглася для своїх немолодих років, на здоров’я не скаржилася, і всі ці розмови про те, кому що має залишитися потім, ніхто не сприймав серйозно.
Роки минали швидко і коли я виросла – вийшла заміж, у нас з чоловіком зараз двоє дітей трьох і шести років.
Свого житла немає ні у нього, ні у мене: квартиру ми орендуємо, маленьку двокімнатну. В глибині душі я, звичайно, завжди щиро вважала, що своя квартира у мене буде: адже бабуся про це завжди говорила! Тому і кредит брати ми з чоловіком не стали, а народили другу дитину.
Навіщо брати великий борг і економити на всьому, коли можна жити і радіти життю, тим паче, я вірила, що своє житло у нас буде в майбутньому.
З бабусею я добре завжди спілкувалася – мабуть, навіть ближче, ніж з батьками. Дзвонили, приїжджали в гості, дарували подарунки. Бабуся дуже цікавилася правнуками, кілька разів навіть залишалася з ними сидіти в важливих випадках, чим дуже виручала мене.
Мама відмовилася мені з дітьми допомагати навідріз! Так і сказала – це ваші діти, вирішуйте свої проблеми самі, няню наймайте, якщо є така потреба, а ми вже немолоді з батьком, відпочити хочемо. Хороша порада, але коли трапляється якась недобра ситуація, зазвичай не до пошуків няні. А коли все в порядку, няня і не потрібна. А бабуся завжди говорила – привезіть малюків до мене на пару годин. Я буду рада, млинчиків напечу, посиджу стільки, скільки треба, навіть не турбуйтеся про це.
Бабусі не стало близько пів року тому, і з’ясувалося, що ніякого заповіту на квартиру вона не зробила. Вже старенька була – не думала про це, а я не наполягала, теж не приділяла цьому уваги великої. Адже коду, якщо не мені? Тай бабуся багато років про свою волю усім говорила.
Ну, бабуся – радянська людина. Не вважала за потрібне, мабуть, морочитися з цими паперами і походами до нотаріуса. Тим більше, з офіційних спадкоємців у неї – тільки дочка, моя мама. Про те, що квартиру бабуся хотіла віддати мені, мама чула тисячу разів. У неї самої житло є. Ну і бабуся, напевно, розсудила, що не буде ж моя мати віднімати квартиру у єдиної доньки і онуків, у яких досі немає свого кута.
Бабуся помилилася: мати тут же вступила в спадщину, оформила квартиру на себе і готує її для здачі в оренду. Про те, щоб пустити в це житло мене з сім’єю, навіть мова не йде.
– Але бабуся говорила, що це буде моя квартира. Все дитинство я це чула, багато раз! – спробувала поговорити з матір’ю я одного разу.
– Ой, ну хіба мало, хто і що говорив в твоєму дитинстві на сімейних посиденьках! – відмахнулася мати. – Перестань. Навіть якщо щось і було, ми жартували. Це моя мати, я отримала спадок, ти тут взагалі ні при чому! Отримаєш своє після нас. І взагалі, якби бабуся серйозно хотіла подарувати тобі квартиру, оформила б заповіт. Заповіту немає, так що ніяких претензій бути не може!
Я так образилася на маму. Як же так? Мати прекрасно знає, що у власності у мене немає ні метра, про свій дах над головою ми мріємо лише. У мене двоє дітей, і бабуся хотіла, щоб квартира дісталася саме мені, вона постійно про це усім говорила, навіть сусіди її усі знають про це.
Що я можу зробити, щоб ця квартира залишилась мені?
Фото ілюстративне.
