Казка закінчилася тоді, коли Микола перестав їздити на заробітки. Софія чекала майже рік, а коли всі гроші, які чоловік заробив за кордоном, витратилися, вона йому прямо заявила, що хоче розлучення. Не став тримати Микола дружину, погодився на розлучення, хоч і досі її любив. Зрозумів, нарешті, що для неї він був лише банкоматом, і більше нічого. І що тепер, без грошей, він її не втримає біля себе. А Софія не розгубилася, відразу заміж вискочила
– Якщо ти мене не любила, і не хотіла заміж за мене виходити, то навіщо ти це зробила? Зіпсувала життя і собі, і мені, – картав Микола Софію,
За кордон я поїхала всього 5 років тому, і за цей час я ще вдома не була. Я не встигла виробити документи, і лише тепер, коли отримала пермессо, стала планувати поїздку додому, бо вже дуже скучила і за чоловіком, і за сином. – Ніхто без попередження додому не їде. Валентино, зателефонуй чоловікові, і скажи, нехай разом з сином тебе зустрічають, – радили мені жінки-заробітчанки. І якби я їх тоді послухала, то все могло б бути зовсім по-іншому, а тепер я просто не знаю, що мені робити
– Ніхто без попередження додому не їде. Валентино, зателефонуй чоловікові, і скажи, нехай разом з сином тебе зустрічають, – радили мені жінки-заробітчанки. І якби я їх тоді послухала,
Я запросила до нас в гості бабусю чоловіка, після цього моя свекруха доробила ремонт в своїй квартирі миттєво. Навіть не склала повністю свої речі, а бігом до себе додому поїхала. Я не могла надякуватися бабусі, адже якби не вона, то мені довелося б терпіти свекруху ще довго
Щойно закінчилася зима, моя свекруха почала капітальний ремонт в своїй квартирі. Вона давно плакалася про те, що у неї ремонт не робився відколи вона туди вселилася, і нарешті,
У мене двоє дітей, дві мої доньки вже створили свої сім’ї і живуть окремо. А ми з чоловіком залишилися самі в нашій трикімнатній квартирі. Тому я і вирішила забрати маму до себе. Але довший час вона на це не погоджувалася, казала, що нізащо не залишить свій дім. Та нещодавно мамі таки довелося переїхати до мене
– Я не можу щодня до тебе приїжджати, у мене робота, – пояснюю я своїй літній мамі. – Тому потрібно переїжджати. Моїй мамі 76 років. Донедавна вона чудово
Вже майже рік я не висилаю доньці гроші з Італії, і вона просто не знає, як їй жити без моїх євро. Спочатку донька думала, що я жартую, і що через місяць-два знову висилатиму їй по тисячі євро. Та я дала собі слово, що цього більше не буде
– Хоч би 100 євро на день народження мені чи внукам подарувала! Навіщо нам твої макарони, мамо? – картає мене донька. – Не хочеш макаронів – то і
В цю неділю сват знову приїхав, але я помітила, що він був якийсь надто стурбований. Коли ми залишилися наодинці, він сказав, що має до мене серйозну розмову. Але потім в кімнату зайшли наші діти, і він вже не продовжував. Тому мені залишається лише припускати, що мені хотів сказати сват. Сусідка моя впевнена, що він вирішив про нас поговорити, але потім забоявся і пішов, тому радить мені першій зробити йому пропозицію
– Ти, Катерино, і справді не бачиш, чи робиш вигляд, що не помічаєш що не просто так сват до вас ходить? – каже мені моя сусідка. А я
Не було моєї італійської свекрухи і на нашому з Олегом весіллі. Він через це дуже засмутився, але бабуся і тут взяла всю організацію нашого торжества на себе, про цю людину у мене залишилися тільки найкращі спогади. З’явилася свекруха в нашому житті нещодавно. Вона почула звістку, що вже немає ні її колишнього чоловіка, ні її колишньої свекрухи, і вирішила, що вона не упустить шансу стати спадкоємицею, адже в свій час її гроші вкладалися в цей будинок
– Я в цей будинок теж вкладалася, тому вважаю, що можу претендувати на частку в ньому, – заявила мама мого чоловіка, коли приїхала з Італії на сороковини по
Вийшла я з магазину, бачу, мені донька молодша телефонує. – Мамо, ти де? А ми у тебе під під’їздом, – каже. Підходжу я ближче до дому, а дитина моя з двома сумками продуктів стоїть, накупила мені всього – і полуниць, і черешень, я аж розгубилася, бо там продуктів точно тисяч на дві було. – Діти, ну навіщо так витрачатися? – розхвилювалася я. – Вам самим грошей треба, у вас діти, – кажу. – Мамочко, це навіть не обговорюється. Ти нам так допомогла, що ми не можемо тебе просто так залишити. Не хвилюйся за нас, нам вистачить, – обійняла мене донька
– Виходить, Лідо, ти дарма в Італії стільки років гарувала, бо тепер економиш на найнеобхіднішому? – картає мене сусідка. – Не думала я, що італійські синьйори шкодують собі
Я і сама в глибині душі побоююся, що саме так і буде, та намагаюся про це не думати. За заробітчанські гроші я спочатку будинок великий збудувала, в якому зараз живе донька з чоловіком і дітьми. А два роки тому зять з донькою захотіли у нас на подвір’ї ще один невеликий будиночок будувати. – От побачиш, Віро, відправлять тебе діти в ту літню кухню, яку ти останніх два роки будувала. Не даремно ж донька твоя так поспішала, – каже мені подруга
– От побачиш, Віро, відправлять тебе діти в ту літню кухню, яку ти останніх два роки будувала. Не даремно ж донька твоя так поспішала, – каже мені подруга.
Дружина мого брата святкувала свій 55-річний ювілей, і заради цього приїхала з Італії. На заробітках вона вже 13 років, тож тепер вона зібрала всю родину за столом, але я думаю, що не так відсвяткувати, бо це ж можна було в ресторані зробити, як похизуватися тим, до чого вона доробилася
– Пригощайтеся, гості дорогі, ось я ще голубці принесла, – Надія носилася навколо столу як ураган, подавала то одне, то інше, і лише пусті тарілки встигала забирати, бо

You cannot copy content of this page