fbpx

В цю неділю сват знову приїхав, але я помітила, що він був якийсь надто стурбований. Коли ми залишилися наодинці, він сказав, що має до мене серйозну розмову. Але потім в кімнату зайшли наші діти, і він вже не продовжував. Тому мені залишається лише припускати, що мені хотів сказати сват. Сусідка моя впевнена, що він вирішив про нас поговорити, але потім забоявся і пішов, тому радить мені першій зробити йому пропозицію

– Ти, Катерино, і справді не бачиш, чи робиш вигляд, що не помічаєш що не просто так сват до вас ходить? – каже мені моя сусідка.

А я стала виправдовуватися, що він до доньки своєї приходить, яка в мене в невістках живе, і що це нормально. Та на мої слова сусідка лише розсміялася:

– Ага, так я і повірила, що лише заради доньки він щотижня до вас приїжджає. Катерино, бачила я, як він на тебе дивиться, і повір мені, що це не просто так.

Може, моя сусідка і має рацію, бо і я сама не раз ловила дивні погляди Олександра Вікторовича на собі. Та я повірити не можу, що він зверне увагу на таку жінку як я. Хто я, а хто він?

Мій син в університеті знайшов собі наречену. Юля мені сподобалася, ми зіграли весілля. І перед весіллям я дізнаюся, що вона з батьком росла, бо мами її не стало, коли вона ще маленькою була.

Прийшов до нас якось і сват, якщо точніше, то приїхав на своїй великій чорній машині. Олександр Вікторович виявився бізнесменом, відразу видно, що він дуже серйозний.

Він запропонував, що або купить нашим дітям квартиру, або збудує будинок. Молоді захотіли будинок, і поки справа рухається, вони вирішили, що житимуть зі мною.

У мене теж є гарний будинок. Бізнесом я не займалася, але кілька років була на заробітках в Іспанії, і за цей час я будинок до ладу і привела.

Зробили ми дітям весілля, сват взявся будувати для них будинок. Але щотижня на вихідних він приїжджає до нас в гості, донька його дуже радіє батьковим візитам.

З пустими руками сват до нас ніколи не приходить, завжди приносить щось смачненьке. А я, в свою чергу, теж намагалася приготувати і вареники, і борщику, щоб свата смачною домашньою їжею пригостити. Так у нас і стало традицією – збиратися разом на вихідні.

Я теж самотня жінка, мій чоловік розлучився зі мною, коли син в перший клас пішов. Відтоді я одна. Іншого чоловіка я і не шукала, бо не хотіла, щоб у сина був вітчим. От тепер йому з тестем пощастило, вони відразу між собою знайшли спільну мову.

Я з невісткою теж не ворогую, вона хороша дівчина, хоч і багата, але не показує цього, і сина мого любить, а що мені ще треба? Для мене головне, щоб син мій щасливим був.

В цю неділю сват знову приїхав, але я помітила, що він був якийсь надто стурбований. Коли ми залишилися наодинці, він сказав, що має до мене серйозну розмову.

Але потім в кімнату зайшли наші діти, і він вже не продовжував. Тому мені залишається лише припускати, що мені хотів сказати сват.

Сусідка моя впевнена, що він вирішив про нас поговорити, але потім забоявся і пішов, у чоловіків таке буває перед прийняттям серйозних рішень.

– Ти, Катерино, сама йому пропозицію зроби, – радить мені сусідка. – А то він так і не наважиться, а потім передумає, – каже вона.

Якщо говорити відверто, то сват мені теж дуже подобається, не хочеться втрачати такого чоловіка. Але я не знаю, як це буде виглядати, коли я першою почну розмову про нас? А раптом він зовсім не те мав на увазі? Ми, жінки, часто вміємо собі придумати те, чого насправді немає.

От що мені тепер робити? Якщо в наступну неділю він прийде і продовжить розмову, то добре. А якщо робите вигляд, що нічого не було, то чи варто мені починати цю розмову, чи мовчати? Як би ви вчинили на моєму місці?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page