op

– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька. Я ж просила тебе

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна,

– А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів

– Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка до нас в гості приїхала, і не вірить, що ти навіть до Провідної неділі

– Як же вам пощастило! Та він справжній красунчик, матусю. Вітаю, у вас хлопчик, – радісно сповістив мені лікар і запитав, як зв’язатися з татом дитини, щоб і

– І що б ви наробили, якби не я. Ей. Ну що, кума, пам’ятаєш як я твоє сімейне життя врятував? – каже мені Іван, який сам захотів першим

– От чого ми їхали до твоєї мами? Лише даремно час витратили і на бензин стратилися, – бурчить мій чоловік по дорозі. – Коли мама нас запросила, ти

– Не ображайся, мамо, але порівняно з батьками Вероніки ви нам нічого не дали, – заявив мені якось син. Він  вважає, що теща з тестем для нього роблять

– Не зрозуміла, доню, ви що, нам з бабусею навіть на Великдень гостинців не передасте? – здивовано питаю я у Тетяни по телефону. – Ну яка ковбаса? Мамо,

– Думаю, що буде справедливо, якщо мама свій будинок перепише на Тараса, – заявила раптом в неділю невістка, коли ми всі сиділи за святковим столом. Ніхто не збирався