Поліна завжди думала, що вони добре живуть, бо нічого кращого і не бачила, але одного разу їх запросили на весілля до родички чоловіка в сусіднє село. Марія, так звали цю родичку, вже багато років була заробітчанкою, і за цей час збудувала в себе вдома такі хороми, що Поліна аж спочатку не повірила, що такі доми у людей бувають. Після того шикарного весілля, коли вона побачила, як люди живуть, вона спати не могла. У них з чоловіком стара хата без ремонту і з зручностями на вулиці. Поліна через кілька днів сама відшукала Марію і попросила її, щоб та взяла її з собою в Італію. А чоловіка переконала у тому, що це єдиний вихід – поїхати в Італію і заробити на житло
– Та не в грошах щастя, Поліно, повір, треба себе любити – каже одна заробітчанка до іншої, яка точно знає, про що говорить. – А в чому ж?
Свекруха постійно була зайнята роботою, і лише коли вийшла на пенсію, то сама стала наполягати на спілкуванні з онукою. Моя донька, яка майже не знала цієї бабусі, не дуже то і хотіла спілкуватися з нею, але свекруха часто кликала її до себе, ходила з нею по магазинах, купувала їй все, і з часом вони подружилися. В цьому році моя донька все літо пробула у свекрухи. І тільки мені здалося, що життя налагоджується, мені зателефонував колишній чоловік. Йому не сподобалося те, що наша донька так довго гостювала у його мами
П’ять років тому мій чоловік пішов від мене. Я у відпустку поїхала на море разом з нашою донькою, а коли повернулася, чоловік мені сказав, що хоче зі мною
Галина затялася, що не піде вона до майбутніх сватів, і на тому все. В суботу Павло пішов з сином сам до Дарини з Анатолієм. Вони радо прийняли їх, от тільки засмутилися, що Галина не прийшла. Про весілля теж домовилися, вирішили, що зроблять його у вересні, коли продукти будуть дешевші. Все добре, от тільки ніхто не знав, як сваху перепросити, бо як це буде виглядати, коли вона на весілля не прийде
– Ми до неї не поїдемо, чи ти забув, Павле, як вона зі мною вчинила? Хоче Максим – нехай сам і їде, а ми в хату Дарини –
Якось бачу, донька вечерю готує, вони чекали в гості своїх друзів. І яким же було моє здивування, коли мені навіть не запропонували приєднатися до них хоч на трошки. Я б довго не сиділа, бо все розумію, вони молоді, хочуть про своє поговорити, але ж запропонувати можна було. Я сиділа в кімнаті і почула, як зять скаржився своїм друзям на мене, і вони голосно сміялися. А донька за мене не заступилася, а підтримувала свого чоловіка. Мені так прикро стало, що я аж розплакалася. Хіба так можна з рідною матір’ю? Я ж стільки років гарую заради них, все віддаю до останнього євро, а тут один раз не вгодила, і все
– Тут не вистачає тисячі євро. Мамо, ми з тобою не про таку суму домовлялися, – картає мене донька. Я і справді обіцяла, що дам їй 10 тисяч
Анна приїхала у відпустку і їй дуже захотілося залишитися вдома, і вже нікуди не їхати. Але вона вийшла на подвір’я, глянула на те, скільки всього ще треба доробити, і знову повернулася в Італію. Чоловік же їй телефонував щодня. Це з ним вона так загадково щебетала по телефону, що інші заробітчанки заздрили і вважали, що у неї тут хтось з’явився. А цього разу після телефонної розмови Анна була дуже засмучена. Чоловік сказав, що подає на розлучення, бо йому набридло чекати, і в нього вже є інша жінка. – Ти не хвилюйся Анно, огорожу я тобі дороблю, будеш мати все найкраще, як ти хотіла, – сказав чоловік і поставив слухавку. А Анна гірко розплакалася, бо не такого підсумку вона чекала
– Анно, з ким ти це щодня так мило розмовляєш по телефону? – питають подруги-заробітчанки. – Невже у тебе, нарешті, хтось з’явився? Анна відставила телефон, посміхнулася, і загадково
Я приїхала у відпустку і пішла на зустріч з випускниками. Ця зустріч змінила моє життя. На неї прийшов і мій однокласник Василь, з яким у нас була симпатія ще в школі. Він зараз серйозний бізнесмен, і дуже гарно виглядає. Василь розповів, що він давно вдівець, живе сам у своєму шикарному будинку, навіть фото мені показав, все і справді дуже гарно. А я розповіла йому про своє життя, все як є, без прикрас. До кінця вечора Василь зізнався, що я досі йому подобаюся, а потім запропонував зійтися і жити разом, але є одна проблема
В цьому році я приїхала додому на зимові свята, і планувала відразу на роботу повертатися, та вийшло так, що я вже більше пів року сиджу вдома. Планувала одне,
Вісім років тому я поїхала в Грецію на заробітки. Їхала з конкретною метою – заробити собі на квартиру. Моя донька якраз заміж вийшла, і я вирішила, що віддам молодятам нашу стару квартиру, а сама зароблю собі на житло. Але тепер донька моя хоче, щоб цю нову квартиру я їй віддала, бо вважає, що їй потрібніше
– Донечко, ти ж чудово знаєш, що я заради цієї квартири і поїхала на заробітки. Нам з батьком теж простір потрібний. Вибач, але ми не можемо вам своє
Місяць тому Олексій зробив пропозицію, і прийшов з своєю мамою до Оксани, як годиться – обговорити деталі весілля. З цього моменту і почалися всі неприємності. Майбутній свекрусі не сподобалася Оксана, вона їй видалася занадто простою і бідною для її сина. Мама Олексія сиділа з дуже незадоволеним виразом обличчя, і не приймала жодної участі в обговоренні майбутнього весілля. А коли мама Оксани її запитала: “Свахо, як ви думаєте, коли краще робити весілля?”, вона відповіла: “Це ми ще побачимо, чи буде це весілля”
– Не прийде він до тебе, Оксано, так що навіть не чекай, – слова сусідки вразили Оксану, що приміряла весільну сукню, наскільки глибоко, що вона аж присіла. –
На заробітки я поїхала не з доброго життя. Чоловік собі іншу знайшов, та ще й наш спільний будинок забрав. Минуло 15 років, тепер я можу сама купити собі житло, бо в Італії заробила я чимало, тільки от я ще думаю – де мені придбати цю нерухомість
– Якщо хочеш – розлучайся, тримати не буду. От тільки ти нічого не отримаєш, так що сама вирішуй, – заявив мені чоловік. Я дізналася про те, що він
Ми з Петром з двійнят, тому між нами завжди був особливий зв’язок. В дитинстві ми жили дуже бідно, нас мама сама ростила, бо батька рано не стало, тож ми з братом звикли ділитися останнім шматочком хліба. І так було все життя. І хоч зараз нам по 60 років, але нічого не змінилося. Зараз я приютила брата у себе, бо так склалися обставини, але моя донька проти
– Я люблю і поважаю дядька Петра, але мамо, зрозумій, у мене своя сім’я, і мій чоловік проти, – каже мені донька. Марину свою я розумію, вона не

You cannot copy content of this page