– Не прийде він до тебе, Оксано, так що навіть не чекай, – слова сусідки вразили Оксану, що приміряла весільну сукню, наскільки глибоко, що вона аж присіла.
– Що ви таке кажете, тітко Горпино? У нас весілля за два дні, Олексій обов’язково приїде, – заспокоювала себе дівчина, але вже не могла стримати сліз.
З Олексієм вони познайомилися пів року тому на весіллі у родичів, Оксана була гостею з боку нареченої, а Олексій – з боку нареченого.
Вже на наступний день Олексій дівчині запропонував зустрічатися. Оксана погодилася, бо ні про кого більше і думати не могла, таке було у неї кохання з першого погляду.
Місяць тому Олексій зробив пропозицію, і прийшов з своєю мамою до Оксани, як годиться – обговорити деталі весілля. З цього моменту і почалися всі неприємності.
Майбутній свекрусі не сподобалася Оксана, вона їй видалася занадто простою і бідною для її сина. Мама Олексія сиділа з дуже незадоволеним виразом обличчя, і не приймала жодної участі в обговоренні майбутнього весілля.
А коли мама Оксани її запитала: “Свахо, як ви думаєте, коли краще робити весілля?”, вона відповіла: “Це ми ще побачимо, чи буде це весілля”.
Так вони пішли, до нічого і не домовившись, а на наступний день Олексій запевнив Оксану, що все буде добре, просто у мами такий характер.
– А знаєш що, Оксано, не треба нам весілля. Ми з тобою шлюб в церкві візьмемо, розпишемося в РАЦСі, і в місто поїдемо, де нас ніхто не знає, а там вже заживемо собі так, як самі захочемо, – запропонував Олексій.
Оксана погодилася, бо надто вже вона кохала нареченого, і вірила кожному його слову. Але за тиждень до весілля, Олексій знову запропонував зміни – тепер він уже сказав, що не треба поспішати із шлюбом, бо це раз і на все життя, тому запропонував просто розписатися.
Дівчина була дуже засмучена. А ще більше засмутилися її батьки, бо ж в церкві вже все було домовлено із священником.
Тоді до них прийшла сусідка Горпина, яка знала особисто сім’ю Олексія, і вона сказала, що там всю воду каламутить його мама, яка не хоче цього весілля і робить все, щоб воно не відбулося.
– Ой, донечко, що ж це буде? – плакала мама. – Може, відмінити все, поки не пізно?
– Мамо, ну що ти таке кажеш? Олексій кохає мене, і одружиться зі мною всупереч волі своєї матері. Ми в місто поїдемо. Все буде добре, мамочко, не хвилюйся.
В суботу Олексій таки приїхав, всупереч усім негативним прогнозам сусідки. Але сам, лише з товаришем, який мав бути свідком. І без настрою. А Оксані пояснив, що йому неприємно від того, що мами немає на їхньому весіллі. При чому, сказав це так, наче Оксана в чомусь винна.
Після одруження, як і обіцяв, Олексій забрав молоду дружину в місто. Але сімейне життя пари не складалося, бо Олексій у всьому ставив у приклад свою маму, яка так і не прийняла невістку.
Повернулася Оксана додому, коли була на восьмому місяці. Чоловік їй сказав, що не кохає її, тому їм треба розлучитися, бо у нього одне життя, і він хоче його прожити гарно і щасливо.
Коли народився синочок, біля Оксани була лише її мама. Чоловік навіть не зателефонував, і не приїхав, щоб на сина подивитися.
Через рік Олексій подав на розлучення, і відразу одружився з іншою жінкою. До долі Оксани і їхнього спільного сина йому було байдуже. Мізерні аліменти – це все, що він запропонував.
Синочку було 5 років, коли Олексій знову з’явився в житті Оксани. Вигляд у нього був не вельми. Він розповів, що з дружиною у нього не склалося, і що він, нарешті, зрозумів, що хоче бути з Оксаною і з їхнім сином.
– Оксано, мама не має нічого проти, вона прийме і тебе, і твою дитину, – каже Олексій.
– Мою дитину? Ти нічого не плутаєш, Олексію? Це і твій син також, якого ні ти, ні твоя мама не хотіли бачити 5 років, – відповіла Оксана.
– Не придирайся до слів, це все дрібниці. Головне, що ми знову будемо разом, і тепер уже назавжди, – багатообіцяюче промовив Олексій.
– Та ні, Олексію, якраз треба прислухатися до кожного слова і аналізувати кожен вчинок. Я вже не та наївна дівчинка, що готова була заради кохання закрити очі на все.
– Але ж я все зрозумів і змінився.
– У великому люди не міняються. Занадто багато разів я тобі вірила. А тепер іди, у кожного з нас своя дорога, – спокійно сказала Оксана.
– Ти ще пошкодуєш. Через свою зарозумілість ти залишаєш дитину без батька, – на прощання сказав Олексій, та Оксана вже його не чула, бо зачинила і двері, і своє серце.
А як ви вважаєте? Чи правильно вчинила Оксана? І яка ваша думка – люди міняються, чи таки ні?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
