Головна

op

Ларисо, я все розумію, це твоя мама. Але відразу кажу, що я б не став брати від неї цього подарунка. Це занадто дивно – вона роками тебе і знати не знала, а тут така щедрість, – радить мені мій чоловік. Я і сама розумію, що тут щось не так, але ж це мама, і вона хоче подарувати мені дуже дорогі золоті сережки з дорогоцінним каменем. – Донечко, тут в Італії був розпродаж, і за тисячу євро я тобі такі кульчики купила! Ларисочко, вони тобі будуть неабияк личити, – каже мама. А вже і сама не знаю – приймати мені цей подарунок від неї, чи не приймати
Життєві історії 0
– Ларисо, я все розумію, це твоя мама. Але відразу кажу, що я б не став брати від неї цього подарунка. Це занадто дивно – вона роками тебе
Твоя мама не може у нас жити, – чую я розмову сина з невісткою. – Але ж ти добре знаєш, в якій ситуації вона опинилася. Та й все життя вона нам допомагала, – намагався переконати дружину син. – Нічого не знаю. У мене є своя мама. А у твоєї мами є донька, нехай вона іде до неї, – заявила Аня. Я сиділа у сина на кухні і пила чай, і зовсім не розуміла, що тепер я маю робити. Я ж всі ці роки лише у сина вкладала, доньці не допомагала зовсім, а він відмовляється тепер мене у себе приймати
Життєві історії 0
– Твоя мама не може у нас жити, – чую я розмову сина з невісткою. – Але ж ти добре знаєш, в якій ситуації вона опинилася. Та й
Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я незаміжня, дітей не маю, сама живу у своїй новенькій двокімнатній квартирі, яку я придбала своїми силами. Мама живе окремо у своїй двокімнатній квартирі, в якій ми з сестрою народилися і виросли. З мамою у мене склалися доволі прохолодні стосунки, тому ми з нею мало спілкуємося, і мене неабияк здивував той факт, що їй потрібні ключі від мого помешкання. – Дозволь поцікавитися, а навіщо тобі ключі від моєї квартири? – питаю. – Я планую до тебе переїхати. На наступному тижні, – спокійно відповідає. – Не зрозуміла
Життєві історії 0
– Ніночко, можеш дати мені ключі від своєї квартири? – зателефонувала мені мама з самого ранку з доволі дивним питанням. Я давно живу окрему, мені 38 років, я
Наталя не могла дочекатися вечора, щоб поговорити з чоловіком. А коли Вадим прийшов додому, вона обережно сказала йому, що має для нього новину. – Давай спочатку я. Я теж маю новину, – відповів Вадим. – Я йду від тебе, бо у мене є інша жінка. На цих словах Наталя присіла. Щойно чоловік сказав, що зустрів іншу і любить її. Їй 25, і з нею він теж відчуває себе молодим. – А я дитину чекаю, – ледь чутно сказала Наталя
Життєві історії 0
В той день Наталя поверталася додому щаслива, і одночасно збентежена. Вона дізналася новину про те, що втретє стане матір’ю. Вони з чоловіком вже мали двох донечок, і мріяли
У чоловікових родичів в Туреччині Надія була всього 2 рази, і то на початку їхнього сімейного життя. Потім Мурат казав, що це дорого туди всім разом їздити, тому і їздив сам, але зазвичай швидко повертався. От і цього разу він поїхав, але додому чомусь не поспішав повертатися, хоча минуло вже більше року. Надія його чекала, поки племінниця не приїхала з Туреччини з відпочинку і не привезла цікаву новину
Життєві історії 0
– Ти мені заздриш, тому і так говориш, – каже Надія своїй сестрі, яка щосили намагалася привести її до тями і пояснити, що треба змиритися з тим, що
З дворічним онуком донька переїхала до мене. Я їм допомагала чим могла. І з дитиною, і матеріально. Не могла ж я залишити її одну в такій важкій ситуації. Тоді я її заспокоювала, що розлучення – не найгірше, що може статися. Якщо він виявився таким непорядним, то краще його відпустити, а її доля ще її обов’язково знайде. Час, звичайно, все розставив на місця. Донька і роботу знайшла, і подруг, але чоловіків довго не підпускала до себе. А потім Вікторія вирішила влаштовувати своє особисте життя
Життєві історії 0
– Чому ти мене не розумієш, мамо. У мене є нагода влаштувати особисте життя і я не хочу її втрачати, – каже мені донька. – І хіба не
Ви бачили, якою сеньйорою наша Любка стала? Та її просто не впізнати, – перешіптувалися між собою колишні співробітники Люби. – Я її вчора на вулиці побачила, якби не її голубі як небо очі, то нізащо б не впізнала, – каже одна. – Зачіска, макіяж, одяг модний – та вона виглядає зараз вдвічі молодшою за нас! – А я рада за неї, молодець, жінка! – каже інша. – Наважилася на зміни і таки впіймала удачу за хвіст. – Ти про що? – усі переглянулися
Життєві історії 0
– Ви бачили, якою сеньйорою наша Любка стала? Та її просто не впізнати, – перешіптувалися між собою колишні співробітники Люби. – Я її вчора на вулиці побачила, якби
Марія глянула на перекидний календар, що стояв у неї на столі, і неабияк засмутилася – сьогодні 30 вересня, а ніхто з дітей не приїхав і навіть не подзвонив. Літня жінка ще раз перевірила телефон, чи бува, не пропустила важливий дзвінок, але ні, екран був пустим. Пусто було і на душі у старенької. На дітей Марія не ображалася, розуміла, що у них своє життя з своїми турботами. Але сподівалася, що про її день народження хоча б в цьому році діти не забудуть, адже у неї такий собі невеличкий ювілей – 70 років. Та день добігав до кінця, а ніхто і не згадав про матір і її свято
Життєві історії 0
Марія глянула на перекидний календар, що стояв у неї на столі, і неабияк засмутилася – сьогодні 30 вересня, а ніхто з дітей не приїхав і навіть не подзвонив.
Ні в суботу, ні в неділю діти не приїхали. Ірина першою набрала сина, щоб запитати, що сталося, але слухавку взяла невістка. Ніна була трохи не в настрої, і стала свекруху звинувачувати в тому, що вона замало їм допомогла, мовляв, інші мами з-за кордону не вилазять, а вона мала можливість ще попрацювати, і їм допомогти, але додому приперлася. Та на той день це були ще не всі сюрпризи. Ярослав зібрався і ще зранку кудись поїхав, сказав, що у справах. Раптом на її подвір’я зайшла молода жінка. Ірина побачила її через вікно, і спочатку припустила, що це листоноша. Але коли придивилася ближче, то зрозуміла, що тут щось не так, адже жінка була дуже вишукано одягнена, і від неї за кілометр пахло дорогими духами
Життєві історії 0
– Ірино, ти? Повернулася? Ти ж казала, що додому їдеш назавжди? – жваво розпитували Ірину інші такі ж заробітчанки, які були дуже раді її бачити. – Та так
Артем вже став дорослим, створив сім’ю. У нього є дружина Марина та троє діток. Двоє своїх, а одного взяли з дитячого будинку. Назвали Олегом – як і його друга. Вони досі спілкуються та допомагають один одному. Все в нього теж склалося чудово. І тепер Артем допомагає молодшому братові та матері. Вони зуміли поріднитися і стати сім’єю. А мама Артема найщасливіша, бо завдяки мудрості свого другого чоловіка вона змогла виправити свою найбільшу помилку
Життєві історії 0
Артем не повірив, коли до нього підійшла вихователька і вручила йому пакунок з подарунками: –Тримай, Артемку, це тобі. Мама передала гостинці, – каже. – Це для мене? Від

You cannot copy content of this page