– Ірино, ти? Повернулася? Ти ж казала, що додому їдеш назавжди? – жваво розпитували Ірину інші такі ж заробітчанки, які були дуже раді її бачити.
– Та так вийшло, – якось не дуже впевнено відповіла Ірина, так що їй ніхто і не повірив, адже всі ще пам’ятали, як вона сама дні в календарі відмічала, так додому хотіла.
Ірина в Італії була недовго, всього 5 років. Коли приїхала, то мала на меті заробити синові на квартиру, а для них з чоловіком їхній будинок відремонтувати.
В Італії її інші заробітчанки вважали не то дивною, не то жадібною, адже вона ніколи не скинеться як вони в неділю в парку зустрічаються, навіть 10 євро не дасть. Та що там казати, вона на каву собі шкодувала півтора євро.
Та сама Ірина на пересуди не зважала, їм добре говорити, у них за плечами по 20 років заробітчанського стажу, кожна вже і будинок збудувала, і квартиру купила. А їй треба економити, щоб на щось путнє назбирати.
Щоб купити квартиру синові знадобилося 4 роки. Ще рік вона заробляла на ремонт їхнього з Ярославом будинку.
Свого чоловіка Ірина дуже любила, завжди хвалилася перед іншими заробітчанками, що у неї найкращий в світі чоловік. Тому і так додому поспішала.
– Не повернуся я сюди більше, додому хочу, до чоловіка, до сина, – казала Ірина. – Не розумію я, як ви всі тут по 20 років сидите і додому не хочете, – з докором питала вона у інших заробітчанок.
Щаслива, з грошима і повними сумками подарунків вона поїхала додому. Міцно обійняла своїх подруг-заробітчанок, і щиро побажала їм удачі. Не могла дочекатися, як додому приїде і ступить на своє подвір’я.
Чоловік зустрів дружину радісно, сказав, що скучив, запитав, скільки вона з собою грошей привезла, і відразу по-господарськи став планувати, що за чим він буде робити.
Син з невісткою не приїхали, сказали, що зайняті і будуть аж на вихідні.
Ірина попросила їх поспішити, бо ж три сумки гостинців вона для них привезла. Чого там тільки не було – і кава, і макарони, і риба, і сир, вона ж для них все найкраще вибирала.
Проте, ні в суботу, ні в неділю діти не приїхали. Ірина першою набрала сина, щоб запитати, що сталося, але слухавку взяла невістка.
Ніна була трохи не в настрої, і стала свекруху звинувачувати в тому, що вона замало їм допомогла, мовляв, інші мами з-за кордону не вилазять, а вона мала можливість ще попрацювати, і їм допомогти, але додому приперлася.
Від несподіванки Ірина розплакалася і поставила слухавку. Та невже квартира – це мало? Син повівся на слова своєї дружини і знецінив мамину допомогу.
Та на той день це були ще не всі сюрпризи. Як кажуть – біда одна не ходить.
Ярослав зібрався і ще зранку кудись поїхав, сказав, що у справах. А Ірина залишилася вдома сама. І якось так їй сумно стало – вона ж додому рвалася всією душею, а вдома вона виявилася нікому непотрібною.
Раптом на її подвір’я зайшла молода жінка. Ірина побачила її через вікно, і спочатку припустила, що це листоноша. Але коли придивилася ближче, то зрозуміла, що тут щось не так, адже жінка була дуже вишукано одягнена, і від неї за кілометр пахло дорогими духами.
– Ви Ірина? А я до вас прийшла, знаю, що Славика вдома нема, – каже.
Поки збентежена появою незнайомки Ірина думала, хто ця жінка і що їй треба, молода панянка незворушно продовжувала:
– Відпустіть його. Він вас не любить.
– А кого він любить? – перепитала Ірина.
– Мене. До речі, мене звати Іванна. І у нас з Славиком все серйозно. Я дитину від нього хочу, але він не може наважитися вам про все розповісти, тому я і прийшла. Треба ж цьому поставити край, як вважаєте?
Ірина її останніх слів уже не чула. У вухах гуло, в голові запаморочилося. Що робити, вона просто не знала. Коханці її чоловіка вистачило нахабства прийти додому і все їй розповісти.
Вроджена інтелігентність Ірини не дозволила їй закотити сцену ні чоловікові, ні його пасії. Інша на її б місці саме так і зробила, а вона не вміла. Тому вирішила, що найкращим рішенням буде повертатися в Італію, де з часом вона і вирішить, що робити далі.
По суті – вона втекла від проблеми, замість того, щоб її вирішити.
А що б ви порадили Ірині? Як їй діяти в такій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
