– Ви бачили, якою сеньйорою наша Любка стала? Та її просто не впізнати, – перешіптувалися між собою колишні співробітники Люби.
– Я її вчора на вулиці побачила, якби не її голубі як небо очі, то нізащо б не впізнала, – каже одна. – Зачіска, макіяж, одяг модний – та вона виглядає зараз вдвічі молодшою за нас!
– А я рада за неї, молодець, жінка! – каже інша. – Наважилася на зміни і таки впіймала удачу за хвіст.
– Ти про що? – усі переглянулися.
– Ну, вона ж не одна приїхала, а з своїм італійським чоловіком. Я сама їх обох бачила. І не старий він зовсім, приблизно її ровесник. Такі щасливі обоє по торговельному центру ходили, що я аж по доброму позаздрила нашій Любі. Запросила її до нас зайти, так що вона обіцяла сьогодні навідатися – будемо знати більше як там у неї і що.
Не встигли дівчата розійтися, як в кімнату зайшла вишукана пані з шлейфом дорогих духів. Усі зраділи, коли побачили, що розмови про зовнішній вигляд Люби були не перебільшені.
– Любочко, якою ж ти красунею стала! Справжня синьйора! – дівчата захоплено робили їй компліменти.
Люба зашарілася і стала роздавати подругам подарунки, які привезла з Італії спеціально для них.
Щасливі дівчата приміряли обновки, і радісно ділилися враженнями про те, як можна одним правильним рішенням змінити все своє життя.
Всі ще пам’ятають історію Люби. В їхнє невелике містечко вона приїхала, коли вийшла заміж. Іван привів її жити до себе додому. У них був свій приватний будинок, в якому жила і його мама, і його сестра.
До них на роботу Люба прийшла майже відразу після свого заміжжя. Дівчина ще мріяла після закінчення коледжу йти в університет, щоб здобути вищу освіту, але чоловік прямо сказав, що вчена дружина йому не потрібна, і відразу відправив її на роботу.
Усі зароблені гроші було прийнято віддавати чоловікові, а він вже ними розпоряджався на свій розсуд.
Дівчата на роботі не раз помічали, що Люба роками ходила в одному і тому ж вбранні, і часто в рваних черевиках в дощ приходила, через що мала завжди мокрі ноги.
Про косметику, зачіску чи манікюр і мови не могло бути, бо на думку Івана це коштувало шалених грошей, а Любі і так нема до кого прибиратися.
Тому в свої 35 років Люба виглядала на всі 50. А зараз ситуація змінилася з точністю до навпаки – в 45 вона виглядає як мінімум років на 10 молодшою.
Люба, може, і далі би все це терпіла, але одного разу до них на роботу завітала тітка Поліна. Вона колись прибиральницею у них була, а потім її діти її на заробітки в Італію відправили.
Тітка Поліна плакала дуже, що не хоче нікуди їхати, та коли повернулася через три роки, то нахвалитися своїм теперішнім життям не могла. І дівчат стала переконувати, щоб вони не боялися, а їхали.
Усі лише посміялися, а Люба задумалася. Не минуло і місяця як вона написала дві заяви – одну на розрахунок з роботи, а іншу – на розлучення.
Іван ходив тоді по їхньому містечку і говорив, що вона там нікому не потрібна, тому приїде і буде назад проситися, але він її не прийме.
Та всупереч усім його нещирим побажанням, у Люби все склалося. Вона стала працювати в однієї дуже хорошої італійки. Ребека її собі полюбила, і вважала не баданткою, а швидше компаньйонкою.
Вони разом гуляли по місту, ходили по магазинах, подорожували. Люба нарешті світ побачила. І заробила собі непогано.
А потім племінник Ребеки зробив Любі пропозицію. Сам він працював лікарем, ще жодного разу не був одруженим. Історію Люби знав, вона не приховувала, що вже розлучена, та це аж ніяк не вплинуло на його серйозні наміри.
Невдовзі вони розписалися, і тепер Люба справжня італійська синьйора.
Усі дівчата на роботі щиро пораділи за неї, адже кожна жінка має право бути щасливою.
До Івана теж донеслася чутка, що його Любка сеньйорою стала. Та він не повірив, сказав, що це показуха, і що вона таким чином хоче привернути його увагу і повернути. Та він її не прийме.
Люба тільки посміялася, бо такою щасливою як зараз вона ще ніколи не була. Як добре, що в той день вона таки наважилася на зміни.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
