Два місяці тому, надвечір, у двері квартири Андрія і Тетяни подзвонили. – Ми рідня твоя по лінії Тамари Гнатівни, твоєї троюрідної тітки, – почала пояснювати незнайомка. – Мене звуть Надія, а це мій чоловік Іван та син Роман. Прихистіть нас на пару днів. Господарі ще не встигли погодитися, як непрохані гості пропхнулися до коридору і відразу попрямували на кухню, де Тетяна готувала вечерю якраз
– Андрію, до нас у місто знову приїхали твої далекі родичі, – спантеличено сказала Тетяна, повернувшись із роботи додому. – Вони начебто шукають тут тимчасове житло. Квартиру чи
Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та двома дітьми – Ольгою та Миколою. – Привіт, братику! – радісно вигукнула Олена. – Були проїздом біля тебе та вирішили до вас заїхати на пару днів! Будемо жити у вас. Михайло був дуже здивований несподіваним візитом, але намагався не показувати цього родичам
Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та
Від старенької родички чоловіка Катерина дізналася про те, що його бабуся колись залишила для неї сережки з діамантами, але за 20 років шлюбу Микола їй про них нічого й не сказав. – Чому ти їх не носиш тепер? Не бачу їх на тобі. Вони б тобі дуже пасували, такі гарні. Ну так, звісно. А ти, виходить, і не знаєш нічого про них, вперше чуєш, так?! Значить, наш Миколка тобі нічого не подарував? Ой, а кому ж він їх віддав тоді
Родичі Миколи зрідка збиралися разом. І коли випала така нагода, Катерина була дуже рада. Як з’ясувалося згодом, незважаючи на те, що вони були одружені більше десяти років, деяких
Наталко, в тій Італії наших дівчат вже багацько, там працюють за копійки, їдь до мене, гарно влаштуєшся тут, допоможу, чим зможу. А там тобі й пригорнутися не буде до кого, та й не молода ти вже дуже, – кликала мене до себе подруга в Португалію. У нас грошей тоді не було, жилося мені дуже важко, тому я наважилася їхати на заробітки, але пообіцяла собі – рік-два і додому вернуся
Я й не зогляділася, як минуло вже 12 років з того дня, коли я поїхала з України на заробітки. Завжди розглядала, звісно, Італію, адже там багато працює наших
Одного разу Іван стояв біля хвіртки своєї улюбленої дачі та дивився на жінку, яка поралася на його грядках. Її довге волосся було зібране в хвостик, на руках були великі рукавиці. Та Іван не міг зрозуміти: що ж вона тут робить? Справа в тому, що шлюб із її дочкою розпався між ними ще шість років тому, і він щиро вважав, що назавжди залишив у своєму далекому минулому все, що пов’язано з їх сім’єю. – Добрий день, Іване! – чемно мовила жінка, підводячи очі від землі. – Як ся маєш? Це була Лідія Дмитрівна – колишня теща Івана. Побачивши її, чоловік, на великий подив для себе, відчув себе ніяково, ніби його застали зненацька
.Іванові просто дуже подобалася його дачна ділянка. Тут було так тихо та спокійно, що такого раю він не бачив ніде. Дача була справжнім райським куточком, місцем, де він
А що донька тобі подарувала крім цього аркуша паперу, цікаво? Чи гроші ще якісь дала? – запитала в Тамари подруга при всіх гостях. Матері було соромно людям говорити, що рідна донька їй одну лише троянду принесла на ювілей, 65 років, тому відразу тихо відповіла: – Ще 3 тисячі гривень вона мені дала і глянула крадькома на Світлану
– А що донька тобі подарувала крім цього аркуша паперу, цікаво? Сама розумієш, що зараз життя складне, одним малюванням ситий не будеш, – запитала подруга і з цікавістю
Цей ремонт Олена запам’ятає надовго, вона не очікувала, що свекруха захоче командувати усім. Але, якби чоловік, не слухав маму, все б у них по-іншому було. — Бузковий колір? — здивувалася свекруха. — Ви що, діти малі, Олено? Це ж не дитяча кімната, а вітальня. Ось ці, — вона вказала на рулон темно-коричневого кольору, — значно солідніші та елегантні, такі стримані і насичені водночас. Правда сину? Ну ще скажи, що мама твоя не права
Ось і все, Валентино Василівно, я вибрала саме ці шпалери! — Олена повернулася до свекрухи, з ентузіазмом показуючи рулон світло-бузкового кольору. — Вони чудово підійдуть до нашого інтер’єру.
Іванові все в житті давалося дуже легко: гарна та добра дружина, двоє чудових дітей, ще й будинок великий батьки побудували, до якого він і копійки не доклав. Люди пліткували, що він має три щастя. А він так нерозумно втратив усе
Досить таки часто в деяких людей буває дуже непроста доля, їм в житті трапляється чимало проблем, негараздів та перешкод, але вони долають їх і йдуть вперед, хоча їм
Зять Марини став додому приносити все менше грошей. Вона добре знала, що заробляє він 15 тисяч гривень, а дружині на руки, лише 9 тисяч гривень дає. Чоловік виправдовувався, мовляв часи в країні важкі, то й зарплату зменшили. Теща цьому не вірить: скрізь зарплати ростуть, а у нього менша стала. А якось сусідка попросила її зятя зробити в неї ремонт. Марина відразу стішила, що трохи грошей і доньці її перепаде, але вийшло зовсім не так
Досить часто буває так, що навіть хороша сім’я руйнується через фінансові проблеми. Важко повірити в те, що людські цінності відступають на другий план, якщо мова йде про гроші.
Ну й вигляд! Подивись на себе, Оксано. Старенький халат, втомлений вигляд. А Катерина, ось, кожен день як з обкладинки! – сказав чоловік, повернувшись з роботи. Оксана відвела погляд від брудного посуду, який мила вже 20 хвилин і підійшла ближче, до Володимира, вона думала, що не розчула його
Ну й вигляд! — Володимир закрив вхідні двері, скинувши куртку та поклавши на стілець. — Подивись на себе, Оксано. Той самий старенький халат, той самий втомлений вигляд. А

You cannot copy content of this page