fbpx
Breaking News
Вcі гості, в пеpшу чергу, за цiєю НOВИНКОЮ потягнулися. Салат “Африканська троянда” – непеpевершена смaкота!
Я як раз тоді завaгiтніла, тoкcикоз cтрaшний. Мені б забитися кудись в куток, щоб ніхто не чіпав, а вона як спеціально, демонстративно робити що-небудь змушувала. Я не відмовлялася, терпіла, знала що в чужій хаті живу
Я на цю ситуацію не відреагувала, і навіть нагодувала їх, але тепер вся в сум’ятті. Що робити – відправити племінницю від грiха подалі додому або, можливо, мені все здається, і чоловік дійсно сприймає дівчинку як свою дитину
Моя сестра, на вихідні, приготувала салат “Грaнатовий браслет”, але не за стандартним рецептом, який усі ми знаємо. I ви знаєте, його смак перевершив мої очікування! Ну дуже смaчно!
Ще в юності для себе вирішила, що жити так, як живе моя мама – загинається на трьох роботах, а вдома її чекає тато-aлкoгoлік, – не буду ніколи. У мене є краса. У мене є розум. І поки це все не розчинилося в життєвій рутині, я цим скористаюся. Так ось – я утpимaнка, і пишаюся цим
Україна
Сповідь. Мене врятував янгол

Тривалий час я не наважувався розповiсти про те, що сталося, друзям та рiдним. А пiсля того як розповiв усе, з мене лише посмiялися i сказали, що я “сильно вдарився головою”.

Пекельна дорога

Якось я повертався з вiдрядження додому. Пригадую, була тодi спека. Давалася взнаки втома. А попереду залишалося ще 200 кiлометрiв дороги. Вдома мене чекали дружина i син. Кохана саме подзвонила i спитала, чи все гаразд. Я ж якраз проїжджав повз лiсосмугу з глибокими урвищами. Побачивши знак аварiйної дороги, став уважнiшим.

Попереду був крутий поворот. Я став гальмувати i зрозумiв, що авто мене не слухається. Щосили тиснув на газ, але це не допомагало — важка машина мчала вперед. За кiлька секунд автобус злетiв у кювет i кiлька разiв перевернувся…

На диво, я не втратив свiдомостi. З голови та носа лилася кров, моя нога була затиснута мiж крiслом i передньою частиною авто, а шмат металу просто-таки вп’явся в колiно. У той момент я не вiдчував свого тiла i тим бiльше нiчого не розумiв. Чому трапилася ця аварiя, не змогли з’ясувати i правоохоронцi.

Тисячi думок роїлися в моїй головi… Одразу ж згадав свого дворiчного сина, кохану дружину, батькiв. Я спробував вибратися iз залiзних лещат, але мої спроби виявилися марними. Почувши запах бензину, я запанiкував, адже знав, що автомобiль от-от спалахне. Та самотужки вибратися не змiг. I я просто чекав. Чекав своєї смертi…

Цей чоловiк — не людина

Змирившись iз тим, що вже нiколи не побачу сiм’ї, я почав гiрко плакати.

Раптом побачив на дорозi чоловiка. Почав голосно кричати i кликати на допомогу. Пригадую, що невiдома постать стояла в дивному густому туманi. Через кiлька хвилини чоловiк наблизився до мене. Я чув, як незнайомець iз кимось говорив телефоном не зрозумiлою менi мовою. Коли вiн був за метр вiд автiвки,
я побачив його яскраво-зеленi очi та свiтло над головою. Легким ривком руки незнайомець витягнув мене з автiвки i вiдтягнув на безпечну вiдстань. I в той момент я почув гучний вибух. Мiй “Фольксваген” злетiв у повiтря…

Я з таким розпачем дивився на вогонь, що геть забув про свого рятiвника. Думав, що вiн стоїть позаду мене, i саме повернувся, щоб подякувати йому за спасiння, але того вже не було. Вiн просто зник. Нi автiвки, нi iншого транспорту поряд я не бачив. Я кричав щосили, але на мiй крик нiхто не вiдгукувався. У цьому моторошному мiсцi були лише я i моє згорiле авто.

Усi подумали, що я псих

Через пiвгодини приїхала карета швидкої. Лiкарi сказали, що їм зателефонував анонiм i вказав мiсце аварiї. Медики дивувалися, як я з такою травмою колiна мiг так далеко вiдповзти вiд автомобiля.

Два тижнi менi довелося пролежати в лiкарнi. Увесь цей час я згадував той страшний вечiр. Менi вдалося запам’ятати обличчя того чоловiка, але ось уже три роки я не зустрiчав навiть схожого на нього. Той чоловiк був надзвичайної вроди, вiд нього струменiла якась дивна енергiя. А його яскравi очi ще досi в моїй пам’ятi. I ще це яскраве свiтло над ним… Коли я розповiв свою iсторiю рiдним, мене обiзвали психом i порадили звернутися до лiкаря, аби пiдлiкувати нерви.

Одна мить змiнює життя

Зiзнаюся, до аварiї я не був побожним, майже не ходив до церкви й тим бiльше не вiрив у надприроднi явища. Навiть не вiрив у Бога. Але той момент, коли моє життя висiло на волосинi, назавжди кардинально змiнив моє життя. Якась невiдома сила мене врятувала, адже навiть лiкарi говорили, що я не змiг би самотужки вибратися з розтрощеної машини. До того ж я чiтко пам’ятаю того чоловiка.

Вiдтодi я щонедiлi вiдвiдую лiтургiї, даю пожертви на храм, пощу та молюся двiчi на день. Тепер кожна моя молитва починається з подяки за врятоване життя. Я навiть висповiдався i запричастився, чого не робив уже понад десять рокiв.

Якось на сповiдi я розповiв свою iсторiю священику. Отець уважно вислухав мене i сказав, що це був янгол-охоронець. Священик зазначив, що кожен вiруючий має свого янгола, який постiйно перебуває з людиною. Бог дає ангела-хранителя в таїнствi хрещення, який супроводжує людину протягом усього життя, а
пiсля смертi доправляє її душу в приготоване для неї мiсце. Щоправда, отець наголосив, що хоч свого янгола мають усi християни, але не всiм дано бачити цих надприродних iстот.

А я бачив! Я говорив зi своїм ангелом-охоронцем!

Читайте також: ЧИ МОЖНА КОХАТИСЯ В ПІСТ? – ВІДПОВІДЬ ЦЕРКВИ

Джерело. 

Related Post